Державний секретар Святого Престолу, який бере участь у конференції COP 30 у Белені (Бразилія), в інтерв’ю для Vatican News наголошує на зобов’язанні забезпечити «етичну відповідь» на зміну клімату — питання, яке, за його словами, може надати можливість активізувати багатосторонні зусилля, що застопорилися.
«Час короткий», — цитує кардинал Паролін св.Павла, закликаючи терміново виконати зобов’язання, взяті на попередніх конференціях COP щодо зміни клімату. Державний секретар Святого Престолу зараз перебуває в Белені, столиці штату Пара (Бразилія), очолюючи делегацію Святого Престолу на кліматичному саміті, що передує конференції ООН COP 30 зі зміни клімату, запланованій на 10‑21 листопада 2025 року.
У розмові з журналістами кардинал наголосив на дедалі тривожніших масштабах цієї проблеми, яка сьогодні є причиною вимушених переселень більше, ніж збройні конфлікти. Водночас він зазначає, що роздуми та дії щодо зміни клімату можуть стати можливістю для активізації багатосторонньої взаємодії, яка роками переживає «серйозну кризу».
— Папа стурбований наслідками зміни клімату для життя мільйонів людей, особливо найбідніших. Якими мають бути пріоритети місцевих Церков у різних частинах світу?
— Справді, це явище впливає на дедалі більшу кількість людей — на жаль, негативно, — включаючи найуразливіших. В останні місяці ми мали зустрічі з владою тихоокеанських островів. Нам представили трагічну перспективу їхнього неминучого зникнення.
З того, що я читав, кількість переміщених осіб нині більша через зміну клімату, ніж через конфлікти, що тривають по всьому світу! Це справді надзвичайна ситуація. Церква залучена — як на рівні Святого Престолу, так і на місцевих рівнях. Ми згадали про великий внесок Папи Франциска через енцикліки Laudato si’ та Laudate Deum. Також налагоджено співпрацю між єпископськими конференціями різних континентів — отже, щось відбувається. Я вважаю, що пріоритетом є передусім висвітлення етичних аспектів цього явища. Звісно, у нас немає ресурсів чи досвіду, щоб надати технічні відповіді, — навіть якщо експерти в Державному секретаріаті та інших дикастеріях стежать за цими питаннями. Однак я вважаю, що фундаментальний внесок Святого Престолу та місцевих Церков полягає у підвищенні обізнаності та наданні етичної відповіді на проблему зміни клімату. Це також передбачає величезну роботу у сферах виховання та освіти.
— Отче кардинале, Ви зустрічалися з багатьма світовими лідерами. Яких конкретних дій на урядовому рівні можна чекати після COP 30?
— Хтось уранці привернув мою увагу, сказавши, що від COP 30 не варто — і не треба — очікувати грандіозних декларацій. Радше потрібні зобов’язання й рішучості від світових лідерів, присутніх або представлених на церемонії відкриття, виконати вже взяті зобов’язання: скорочення викидів вуглецю, допомога найбільш уразливим країнам, підвищення стійкості тощо.
Я хотів би згадати ще кілька фундаментальних питань. По‑перше, час короткий. Святий Павло вже говорив про це, хоча він застосував це до людського життя; ми говоримо про COP. Час спливає, тобто: фундаментальне питання полягає в тому, чи усвідомлюємо ми, що час спливає? Має бути відчуття невідкладності дій. Друге питання — це багатосторонній вимір: питання зміни клімату стає реальною можливістю для активізації багатосторонніх зусиль, які останніми роками перебували у глибокій кризі. Я вважаю, що це саме ті напрямки, в яких нам потрібно рухатися і працювати.
— Останніми днями Ви мали справу з ініціативами, присвяченими дітям.
— Так, ми були в Марітубі, де є чудова лікарня, заснована єпископом Піровано, де також працював Марчелло Кандія і яка зараз ввірена Бідним Слугам Божого Провидіння.
Серед інших закладів, що належать цій установі, ми також відвідали Fazenda da Esperança («Ферму Надії») — чудовий проєкт для дітей цього регіону, також дуже уразливого з соціальної точки зору. Цей проєкт допомагає виховувати дітей у дусі нового підходу, зокрема до творіння. Я вважаю це дуже гарним: я бачив їхні будівлі, оброблені сади та виробництво біогазу з відходів. Я був глибоко вражений, особливо тому, що все це досягається завдяки участі дітей.
На мою думку, це спосіб допомогти їм вирватися зі шкідливих середовищ. Давайте допоможемо їм працювати разом, щоби створити те, чого ми всі прагнемо: більш справедливий, здоровий світ, сповнений солідарності.
— Отже, починаємо з дітей?
— Так, так, можемо почати з них. Я зустрів деяких із цих дітей, і вони здавалися дуже свідомими. Це також справило на мене велике враження. Вони були моїми провідниками під час цього візиту — і я бачив, що вони повністю усвідомлювали як виклик, так і можливість його подолання завдяки власним зусиллям.
фінансово.
Щиро дякуємо!
