Непомічені благословення

Фото: roncallicenter

…Стою за папою. Разом із ним дивлюся на спустілу площу св. Петра. Ось вимальовуються дві фігурки: жінка і чоловік, обнімаються. Бачу, як папа підносить руку і благословляє закоханих — які навіть не відають про отриману благодать…

Цей образ стоїть у мене перед очима з дитинства. Саме отак я вперше почула від своєї мами про Доброго папу Джованні. Десь прочитала, що саме так він колись поблагословив пару, яка проходила повз його вікно. Уявила, нібито я разом із папою переживаю цю сцену. Пізніше прийшли думки про Бога, який, зрештою, дивиться на кожного з нас — і не завжди відкриваючись! Ще пізніше й мені почало траплятися «поблагословити» когось подумки або просто помолитися — за пасажира-попутника, що задрімав, за змучену продавчиню, за вуличного бідняка чи за пенітента, який стоїть переді мною в черзі до сповіді.

Не тільки завдяки цьому Йоан ХХІІІ став мені близьким. Ще є інші, особисті зв’язки. Тому ще до його беатифікації, коли його гріб ще був у підземеллі ватиканської базиліки, коли тільки мала нагоду — я затримувалася там бодай на мить. Також і коли був беатифікований, а саркофаг перенесли до базиліки й можна було вдивлятися в його обличчя. Вірний секретар Йоана ХХІІІ, на сьогодні вже майже столітній кардинал Лоріс Каповілья писав: «Коли (…) споглядаю це обличчя, величне і сповнене миру, позначене стражданням (…), щось випростовується в мені. Пригнічення — якщо воно взагалі є — поступається, страхи стихають. Повертається відвага. Розквітає надія. (…) І зроджується в мені прагнення стати апостолом Христа, не хитким чи сповненим сумнівів, але рішучим і сильним; прагнення наслідувати свого Папу».

Я з великою радістю сприйняла звістку про спільну канонізацію обох пап. Йоан Павло ІІ — ближчий з огляду на час і місце; я бачила його, хоч і здалеку, кілька разів. Але і «мій Йоан ХХІІІ»! Отже — радість ця подвійна. А тому — треба пізнати його краще, вловити «стиль» його святості, перевірити, в чому ще можна його наслідувати. Для мене було дуже приємним відкриттям, що Добрий папа Джованні дружив із Примасом Вишинським, замолоду читав Сенкевича, любив Чорну Мадонну, а його остання аудієнція була вділена, знову ж таки, другові — кардиналу Вишинському. Попри слабкі сили папи, тривала та зустріч 50 хвилин. Папа Ронкаллі відкрив своє серце і говорив про свою душу — пастиреві зі слов’янських земель.

Що з цього виникне? Вже є парафії святого Йоана Павла ІІ, може, постануть ще й парафії святого Йоана ХХІІІ? Я б цього хотіла. Хотіла би також, аби «мій папа», новий святий, який згідно зі своїм єпископським і папським девізом «Obedientia et pax» (послух і мир) вислухав прохання Святого Духа і мав відвагу відповісти, скликаючи Собор, — радів із Небес його дедалі повнішою реалізацією. Нехай нам будуть покровителями разом Йоан Павло ІІ і Йоан ХХІІІ — двоє великих мужів Vaticanum II.

Я би ще хотіла, аби якнайбільше людей прочитали «Щоденник душі» папи Йоана ХХІІІ і побачили, як можна жити — день за днем, рік за роком, незалежно від стану, віку, місця, досягнень, страждань — у простій близькості Бога, підтримуваній молитвою, таїнствами і постійною любов’ю до тих, хто перебуває поруч.

Нехай так станеться.

Добромила Салік, Gość Niedzielny

Від редакції: Перша публікація за щоденником св. Йоана ХХІІІ називається «Клірик на ім’я Ангел». Протягом найближчого часу публікації за цим щоденником з’являтимуться на сайті CREDO.