Християнська екуменічна спільнота Тезе, розташована у французькому регіоні Сона і Луара, в Бургундії, щороку приймає близько 50 тисяч молодих людей з усього світу. Кожен тут знаходить щось для себе: хтось — трохи більше тиші, ніж зазвичай, та відсутність інтернету; хтось — багато спілкування та нові знайомства. Але головне, за чим сюди їдуть, — це зустріч із Богом та собою справжнім.

Чому люди вирушають так далеко, щоби пожити тиждень у напівкомфортних умовах та відносній санітарії? Що молодь, віком від 18 до 35 років, шукає на французьких пагорбах у селі, яке навіть не має магазину? Це ж не рок-концерт, а тим паче не зустріч із Папою…

У простоті та доброті

Отже, що таке спільнота Тезе? Вона була заснована 1940 року протестантом Роже Шютцом, який переїхав до Франції зі Швейцарії. Брат Роже хотів створити спільноту, яка би жила «простотою і добротою серця».

У той час неподалік від села Тезе проходила демаркаційна лінія, що розділяла Францію на дві частини. Брат Роже купив маленький будиночок і разом із рідною сестрою надавав там притулок біженцям. За два роки цей сховок викрили, і вони були змушені втікати до Женеви. Там до брата Роже долучилися однодумці, й вони створили першу спільноту. А ще за два роки брати повернулися в Тезе. Поступово інші молоді чоловіки приєднувалися до спільноти.

Сьогодні спільнота Тезе налічує понад сто братів різних національностей. Серед них є і протестанти, і католики. Вони живуть і моляться разом. Брати походять із 30 різних країн, найбільше — з Франції, Німеччини, Італії. З України у Тезе наразі нікого немає.

Брат Роже був головою спільноти до своєї смерті 2005 року, коли під час молитви його вбила психічно хвора жінка. Тепер спільноту очолює брат Алоїз.

У самому селищі Тезе живе близько 60 братів. Життя у спільноті зосереджене на молитві та роздумах.

Спільнота відкрита на молодь, дітей і дорослих, які приїжджають, аби побути й помолитися разом із братами. Але пріоритетом для спільноти Тезе є молодь від 18 до 35 років, тому саме їх тут найбільше.

Найгарячіша пора прийому – літо. Щотижня спільнота Тезе приймає від 3 до 6 тисяч людей.

На Пасхальний тиждень і тиждень Усіх Святих у Тезе приїжджає близько тисячі осіб.

Від осені до весни тут настає тиша, хоча двері тут залишаються відчиненими для охочих.

До Тезе приїжджають католики, православні та протестанти, а також інколи агностики й атеїсти. Спільнота приймає усіх, хто готовий жити згідно з правилами, брати участь у молитвах та зустрічах і бути відкритим до діалогу.

Молитва, тиша, спілкування — так можна коротко визначити життя у спільноті Тезе.

Молитва

Спільна молитва — головна складова життя в Тезе. Тричі на день дзвони скликають усіх до церкви на молитву, яка триває близько години.

Брати кажуть, що молитва Тезе не схожа ні на що. Ніхто не може приїхати додому і сказати, що «там було так само, як у нашій церкві». З іншого ж боку, вони наголошують, що не хочуть творити окремого обряду. Проте молитва у стилі Тезе відома у багатьох християнських спільнотах. Пісні Тезе — короткі канони різними мовами — виконуються і під час католицьких богослужінь. А загалом молитва Тезе за структурою трохи подібна до нашої Літургії Слова: Читання, Псалом, Євангеліє, Молитва вірних.

Одним із невід’ємних елементів молитви є «спів Тезе». І навіть ті, що не мають особливих вокальних даних, можуть співати невеликі повторювані канти різними мовами. Цей спів надає молитві медитативного характеру.

Під час ранкової молитви можна приступити до Причастя. Що цікаво, таку змогу мають і католики, і православні, й протестанти, які вірять в істинну присутність Тіла і Крові Христа. Усім іншим молодь роздає благословенний хліб — проскурку.

Щовечора після молитви є змога посповідатися чи порозмовляти з братами.

У п’ятницю відбувається адорація хреста. Наприкінці вечірньої молитви на середину церкви виносять дерев’яний хрест. Спочатку моляться брати, а після них усі присутні можуть помолитися кілька хвилин, притиснувши чоло до хреста. Адорація триває кілька годин. До хреста стоять довгі черги.

Брати моляться разом з усіма, від людей їх відділяє лише низенький парканчик із кущиків. Навіть убивство попереднього очільника спільноти не змусило братів встановлювати якісь кордони чи винаймати охорону.

У Тезе всі моляться сидячи на підлозі або навколішках. У церкві немає лавок. Можна використовувати невеличкі дерев’яні лавочки, які брати виготовляють у своїх майстернях.

Тиша

Кілька тисяч людей, зібраних одночасно в одному місці, можуть творити тишу — цей факт дивує усіх, хто вперше опиняється на молитві Тезе. Тиша триває до десяти хвилин: це можливість для особистої молитви, медитації над почутим Словом Божим.

У спільноті Тезе тиші приділяється особливе значення.

Крім церкви, де цілодобово є змога помолитися в тиші перед Дарохранительницею, на території спільноти є «Парк тиші». Це місце, де можна пройтися стежками та східцями поміж дерев чи зупинитися біля дерев’яної каплички, або спуститися до джерела св. Стефана, сісти на дерев’яний місток і побовтати ногами у воді. Зупинившись на галявині, тут можна помолитися, відпочити, думати, писати чи малювати, лежати або навіть спати — але все має відбуватися тихо. За дотриманням тиші суворо слідкують волонтери. І навіть голосне розпаковування каремата може викликати їхнє зауваження у формі загрозливого: «Шшшшшш!».

Спільнота розташована у невеличкому і дуже тихому селі Тезе. Тому тут можна без поспіху прогулюватися вуличками серед обвитих плющем і виноградником кам’яних будинків та неймовірних бургундських краєвидів. Можна піти до сільської церкви, яку побудував брат Роже і біля якої він похований. На могилі брата Роже залишають записки із подякою та проханням про заступництво.

Під час тижневого перебування у Тезе можна вибрати потрібний рівень тиші. Комусь, можливо, буде достатньо парку. Інші мають змогу «піти у тишу» на два останні дні тижневого перебування у Тезе. А є й такі, що їдуть в Тезе спеціально по тишу.

Паломники, які цілий тиждень перебувають у тиші, живуть у селищі під назвою Амені, в невеличкому маєтку з баштою. На молитви вони ходять у Тезе, а весь інший час проводять окремо. Щодня сестра чи брат читають їм біблійні вступи, а решта дня минає у тиші. Не розмовляють між собою. Проте можуть ходити на духовні розмови до сестер, братів чи священиків.

— Я дуже шукала тиші. Мені вона була потрібна, — розповіла Роксолана Савчин, яка тиждень провела у тиші. — Моє життя сповнене слів, і це пов’язано з роботою. Зазвичай я люблю порозмовляти. Але цього всього стало забагато. Я вже не могла сприймати інформацію. Для мене Тезе стало рятівним колом. У тиші я зрозуміла, що тут можна зустрітися з Богом, зі справжнім собою, без нашарування масок, без тих рис, якими хотілось би володіти, але їх, певно, немає. Це справжній момент зустрічі з собою. Не можу сказати, що тиша фізична одразу допомагає тиші всередині, бо ще чотири дні мене атакували різні справи, люди з дому, моя робота, мої ідеї, я не могла вимкнути всі ці голоси. Але потім прийшло це надзвичайне відчуття, коли звільняєшся від зовнішніх звуків і просто відчуваєш присутність Бога. Тезе мені допомогло відчути Бога поруч. Звичайно, ми відчуваємо Бога вдома, на Літургії, під час молитви. Але в тиші я відчула Бога близько. Всім, хто збирається наступного разу до Тезе, я дуже рекомендую тишу. Для мене вона стала найособливішим переживанням.

Спілкування

Щоранку в Тезе хтось із братів проводить біблійний вступ. Потім відбуваються зустрічі у групах та обговорення. Учасники груп діляться своїми роздумами на поставлену тему та вчаться взаємно слухати.

По обіді тривають семінари-дискусії на тему віри, суспільства, мистецтва, культури, пошуку миру у світі. До спільноти приїжджають запрошені гості з усього світу. Коли там були ми, приїжджав кардинал Курт Кох, голова Папської ради зі сприяння християнської єдності.

У Тезе доводиться вчитися толерантності, сприймати інших без осуду. І не завжди це буває легко.

Наприклад, протестантів часто дивує, що на території спільноти дозволено курити.

Трапляється, побожні християни важко сприймають, коли біля них на молитві сидять люди з пірсингом та дредами чи рожевим «ірокезом».

Незручно почувається римо-католицький священик, який потрапив в одну біблійну групу з англіканською ординованою служителькою.

Крім того, постійно доводиться долати мовний, культурний та конфесійний бар’єри.

— Мені Тезе нагадало великий музичний фестиваль, де повно людей і всі дуже різні, — каже Роман зі Львова. — Але тут, на відміну від фестивалів, не було алкоголю, «розборок»; усе дуже спокійно і приємно. Мені сподобалися біблійні вступи,  вони порушували актуальні для мене проблеми: про подяку і про прийняття проблем. Сподобалися обговорення. А ще дуже важливо, що тут тебе приймають таким, який ти є. У Тезе монахи втілюють екуменізм, на відміну від тих, хто про нього тільки говорить.

— Для нас екуменізм означає велику повагу до Церкви та людини. Ви зможете пізнати інших, але також розкриєте власні корені. Адже, щоб відкритися на інших, потрібно бути вкоріненими у своїх традиціях, — так радить українській молоді брат Бенуа, який відповідає за зв’язки з Україною. — Ми не хочемо створювати нову Церкву чи новий рух. Щотижня ми кажемо людям: забудьте про Тезе і повертайтеся до своєї церкви.

Життя в Тезе

Побутові умови у Тезе — не п’ятизірковий готель, але не гірші, ніж у більшості реколекційних центрів.

Табір Тезе ділиться на сектори. Житлові приміщення — бараки, робочі — будиночки та намети для зустрічей, кухня й вільний простір для їжі, кав’ярня «Ояк» — єдине місце, де можна випити вина та голосно сміятися увечері; сховище для цінних речей і медпункт.

Дуже багато вільного простору та чистого повітря. Цього у Тезе вам точно не забракне.

У самому центрі — найголовніше місце: «Церква Примирення», де тричі на день лунають молитви. Храм складається з різних кімнат, об’єднаних в одну велику залу. На початку це була звичайна кам’яна церква, проте коли до Тезе почало приїжджати багато молоді і всі не поміщалися всередині, брати розібрали стіну й почали добудовувати приміщення.

При вході у табір розташована дзвіниця, яка сповіщає про початок молитви.

Паломники живуть у невеличких будиночках, дерев’яних та кам’яних, по 6-8 осіб. Кімнати діляться на чоловічі та жіночі. Також можна жити у наметах, своїх чи місцевих.

Подружні пари мешкають окремо, у наметовому містечку.

Марія та Микола Порії вирішили провести свій медовий місяць у Тезе. Кажуть, що відпочинок вдався, не налякали навіть ящірки, які бігали по намету.

— Стільки емоцій, стільки зустрічей, стільки переживань! Дуже хочу поїхати ще раз. І відразу в Тезе. Не потрібно їхати до Парижа. Самого Тезе достатньо, — сказала Марія.

— Я потрапив у зовсім інше середовище й повністю відключився, навіть забував писати СМСку раз на день додому, — каже її чоловік Микола.

У Тезе все роблять волонтери. Молоді добровольці зустрічають групи, готують і роздають їжу, миють посуд і прибирають туалети.

Тут немає обов’язкових чергувань. Щоби стати волонтером, треба попередньо зголоситися. Хоча чим далі, тим більше охочих, і на всіх уже не завжди є робота.

Одночасно на території спільноти працюють близько 200 волонтерів. Це і молодь, яка приїхала на тиждень у Тезе, й ті, хто прибув надовше, спеціально для того, аби попрацювати волонтером; або й ті, що, проживши у спільноті тиждень, вирішили залишитися ще на один.

Ольга Задибчук із Рівного приїхала в Тезе на місяць, побути волонтером. Як розповіла дівчина, минулого року їй тут дуже сподобалося, і наступного вона вирішила приїхати допомогти.

— Тезе — це місце, куди хочеться повертатися. Ми, волонтери, живемо окремо від усіх. Беремо участь у загальній програмі, у молитвах та зустрічах, але ще додатково працюємо щодня по дві години. Щотижня сестри визначають нам роботу і роздають маленьким групкам. Праця відбувається дуже весело. Всі співають, жартують. Кожне чергування має свої особливі пісні та свою кодову назву. Мені найбільше подобається «Кадол» — їздити машиною по території і травити щурів, — розповіла дівчина.

Обслуговування в Тезе — європейське, волонтери все роблять з усмішкою. Роздаючи їжу, наприклад, завжди бажають смачного своєю мовою.

— Коли ми роздавали їжу, Марічка всім говорила українською: «рости великий», «їж багато» і «качайся», а коли просили добавки, то вона не розуміла, але всім ліпила, тому у нас найшвидше закінчилася картопля, — пригадує Рома Саврук із Городка Львівської області.

Їжа у Тезе пасує не всім. Інколи вона буває смачною, а інколи не зовсім вдається, адже готують не професіонали, а волонтери.

– Я таку їжу не їм. А картопля з порошочка мене просто прибила. Я постійно ходила голодна, дуже за себе переживала, але вижила, — розповідає Галина Лапко зі Жмеринки.

Але тих, хто вмирає з голоду, рятує дешеве кафе «Ояк». Тут можна купити воду, солодощі, піцу, бутерброди. Навіть на українські мірки ціни там низькі: морозиво — 5 центів; чай — 20 центів, а зі своєю чашкою — 10 центів; кава, капучіно — 40 центів, а зі свою чашкою — 30 центів. Для порівняння: картка на півгодини Інтернету коштує 2 євро.

Як доїхати до Тезе

Можна літаком до Парижа, Ліона або Женеви, а далі — електричкою або автобусом. Таким чином ви зекономите час. Якщо ваша мета лише Тезе — тоді літаком вам буде зручніше. А якщо хотілося би ще побачити інші міста Європи по дорозі, то їдьте автобусом.

Автобус має проїхати близько двох тисяч кілометрів в один бік. Через Польщу або Угорщину, Австрію, Італію та Францію. Дорогою можна побачити багато цікавого.

Якщо ж ви приїдете власною автівкою, то в Тезе є паркінг.

Звичайно, для середньої української кишені дорога в Тезе коштуватиме недешево. Але в самому Тезе вам не потрібно багато грошей. Внесок за тижневе перебування становить у середньому 35 євро на тиждень для молоді до 29 років та від 56 до 84 євро для осіб за 30 років. Він включає перебування та чотириразове харчування.

Скуштувати Тезе можна й під час Європейських зустрічей молоді, які щороку організовуються в іншому місті Європи, але повністю відчути цей смак можна лише у спільноті Тезе, в Бургундії.

— Я не знала, чого очікувати від перебування у Тезе. А отримала надзвичайно вільний і приємний баланс усього: і спілкування, й потрібну самотність, і відпочинок, — поділилася пережитим Марія з Ужгорода.

Тезе і Католицька Церква:

• На початку існування спільноти Тезе католикам не дозволялося брати участь у її молитві.
• Брат Роже хотів стати католиком, але залишився протестантом.
• 1986 року Тезе відвідав Папа Йоан Павло ІІ.
• Європейські зустрічі молоді Тезе чотири рази відбувались у Римі. Тричі молодь вітав Папа Йоан Павло ІІ, і один раз — Бенедикт XVI.
• Ватикан дозволив причащатися братам Тезе – некатоликам.

Розклад дня у Тезе:

• Ранкова молитва
• Сніданок
• Зустрічі
• Денна молитва
• Обід
• Зустрічі або праця
• Полудень — холодний час із печивом
• Семінари-дискусії
• Вечеря
• Вечірня молитва

Про можливості поїхати у спільноту Тезе влітку дізнавайтеся за телефонами:

097 981 13 68

067 587 41 43

Матеріал підготовлений за сприяння паломницького центру «Рафаїл», який організував подорож кореспондента до спільноти Тезе.

CREDO №2 (128) 2013