«Християнин, який живе Євангелієм, є “Божою новизною” у Церкві та у світі», — ствердив Папа Франциск під час проповіді, виголошеної у неділю, 19 жовтня 2014 р., на площі св. Петра у Ватикані.
Цього дня Єпископ Рима очолив Євхаристійне богослужіння з нагоди завершення ІІІ надзвичайної Загальної асамблеї Синоду єпископів. На ній протягом двох тижнів обговорювалося виклики, пов’язані з душпастирством сімей.
Це урочисте богослужіння було поєднане із ще одною непересічною подією у житті Вселенської Церкви: Святіший Отець Франциск проголосив блаженним Католицької Церкви свого попередника, Слугу Божого Папу Павла VI. Цей папа очолював Церкву протягом 15 років під час тривання і після завершення ІІ Ватиканського Собору. З цієї нагоди на площі св. Петра, разом із синодальними отцями та офіційними делегаціями з батьківщини та місць служіння Папи Монтіні, був присутній також вислужений папа Бенедикт XVI. Нагадаємо, що саме блаженний Павло VI ввів Мюнхенського архиєпископа Йозефа Ратцінґера до Колегії кардиналів.
У євангельському читанні прозвучав відомий Христовий вислів: «Віддайте кесареві кесареве, а Богові — Боже», що є відповіддю Спасителя на підступні запитання фарисеїв про доцільність платити податки кесареві. «Ісус відповідає цим іронічним і геніальним реченням на провокацію фарисеїв, які, скажу так, хотіли Його проекзаменувати з релігії та спровокувати до помилки. По суті, це відповідь, яку Господь переказує всім тим, хто опиняється перед проблемою сумління, зокрема коли в гру входять етикет, багатство, престиж, їхня влада і добре ім’я. Так діється в кожну епоху».
«Без сумніву, — зауважив Папа, — Ісус робить наголос на другій частині: віддайте Богові те, що є Божим. Це означає визнавати та сповідувати перед обличчям будь-якої влади, що лише Бог є Паном людини, і не існує жодного іншого. Це — вічна новизна, яку слід відкривати щодня, перемагаючи страх, що його ми часто відчуваємо перед обличчям Божих несподіванок».
За словами Святішого Отця, Бог не боїться новизни, а тому «безперервно застає нас зненацька, ведучи немислимими шляхами», постійно нас оновлюючи, вчиняючи новими. Християнин, який живе Євангелієм, є «Божою новизною» у Церкві та у світі, яку Господь Бог дуже любить. А «віддавати Богові Боже» означає «відкриватися на Його волю, посвятивши Йому своє життя і співпрацю в Його царстві милосердя, любові та миру».
«В цьому полягає наша сила, — вів далі проповідник, — закваска, яка ферментує, та сіль, яка додає смаку кожному людському зусиллю, спрямованому проти переважаючого песимізму, що його нам пропонує світ. У цьому — наша надія, тому що надіятися на Бога не означає втікати від дійсності, це не якесь алібі: вона означає чесно повертати Богові те, що Йому належить. Ось чому християнин споглядає на майбутню, Божу дійсність, для того, щоб у повноті прожити теперішнє життя, твердо стоячи на землі, щоб відважно відповісти на незчисленні нові виклики».
Як зауважив Святіший Отець, свідками саме цього ми були під час синодального зібрання. «Синод означає “спільне паломництво”. І справді, пастирі та миряни з усіх кінців світу принесли сюди, до Рима, голоси своїх місцевих Церков, аби допомогти сучасним родинам прямувати шляхом Євангелія, зосередивши погляд на Ісусові». «Це був великий досвід синодальності й колегіальності, — додав він, — і ми відчули силу Святого Духа, який провадить і завжди оновлює Церкву, покликану без зволікання лікувати кровоточиві рані та наново запалювати надію для багатьох тих, хто її позбавлений».
«Нехай Святий Дух, який у ці сповнені праці дні дозволив нам великодушно співпрацювати зі справжньою свободою та смиренною креативністю, надалі супроводжує нас у дорозі, яка у Церквах по всій землі готує нас до Звичайного синоду єпископів у жовтні 2015 р. Ми посіяли і надалі будемо сіяти, терпеливо й витривало, будучи впевнені, що Господь зростить те, що ми сіємо (пор. 1 Кор 3, 6)».
У контексті беатифікації Папи Павла VI Святіший Отець Франциск пригадав його слова з Апостольського листа Motu proprio Apostolica sollicitudo про встановлення Синоду єпископів: «Уважно досліджуючи знаки часу, намагаймося пристосовувати шляхи і методи апостольства (…) до зростаючих потреб наших днів та до змінних умов суспільства». «Перед цим великим Папою, перед цим сміливим християнином, перед цим невтомним апостолом, сьогодні перед Богом, не можемо не сказати такого простого, як і щирого та важливого слова: дякуємо! Дякуємо, наш дорогий та улюблений Папо Павле VI! Дякуємо за твоє смиренне і пророче свідчення любові до Христа і Його Церкви!» — сказав Папа Франциск.
«У своєму приватному щоденнику цей великий Стерновий Собору написав: “Може, Господь мене покликав і тримає мене на цьому служінні не через те, що я нібито маю якісь здібності у цій галузі, або ж задля того, щоби я передбачив і уберіг Церкву від її нинішніх труднощів, — але щоб я трохи постраждав заради Церкви і щоб було ясно, що то Він, а не хтось інший, провадить її й охороняє» (8 грудня 1965 р.) У цій покорі сяє велич блаженного Павла VI, який, коли вималювалося лаїцизоване й вороже суспільство, зумів керувати з далекоглядною мудрістю — а інколи і в самотності — стерном Човна Петрового, ніколи не втрачаючи радості й довіри до Бога», — зазначив Папа.
«Павло VI насправді умів віддавати Богові те, що належить Богові, присвячуючи все своє життя “завданню святому, урочистому й надзвичайно серйозному: тому, щоби продовжувати у часі та поширювати на землі місію Христа” (проповідь із коронації, 1963 р.), люблячи Церкву і провадячи її, щоб вона була водночас “матір’ю, відданою цілому людському суспільству, і подательницею спасіння” (енцикліка Ecclesiam Suam, Вступ)». Цими цитатами зі свого великого попередника Папа Франциск завершив недільну проповідь.
За матеріалами: Радіо Ватикану, wiara.pl
Фото: св.Меса беатифікації Павла VI
фінансово.
Щиро дякуємо!
