Як повідомлялося, 28 вересня 2015 р. у Ватикані було оприлюднено послання Папи Франциска з нагоди ХХХІ Світовий дня молоді, який відзначатиметься у липні 2016 р. в польському місті Кракові. Його тема — милосердя, у світлі Христових слів: «Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя».
Пропонуємо повний текст цього документа.
Дорога молоде,
ми дійшли до останнього етапу нашого паломництва до Кракова, де в липні наступного року будемо спільно святкувати XXXI Світовий день молоді. У цій довгій і вимогливій дорозі нас супроводжують Ісусові слова з Нагірної проповіді. Ми розпочали її 2014 року, спільно роздумуючи над першим блаженством: «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне» (Мт 5, 3). Тема, вибрана на 2015 рік, — це «Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога» (Мт 5, 8). У майбутньому році нашим натхненням будуть слова: «Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя» (Мт 5, 7).
1. Ювілей Милосердя
Світовий День Молоді-2016, маючи таку тему, гармонійно вписується у Святий Рік Милосердя, стаючи справжнім Ювілеєм Молоді світового масштабу. Вже не вперше міжнародна зустріч молоді збігається з Ювілейним Роком. Справді, це в Святий Рік Відкуплення (1983/1984) св. Йоан Павло ІІ вперше запросив молодь зі всього світу на Вербну неділю. Пізніше, під час Великого Ювілею 2000 року, понад два мільйони молоді з близько 165 країн зібралися в Римі на XV Світовий день молоді. Я впевнений, що так, як і в цих двох випадках, так і тепер Ювілей Молоді у Кракові буде однією з важливих подій цього Святого Року!
Можливо, дехто з вас замислюється над запитанням: що це за такий Ювілейний Рік святкують у Церкві? Біблійний текст із 25 розділу Книги Левіт допомагає нам зрозуміти, що означає «ювілей» для ізраїльського народу: кожні п’ятдесят років євреї чули голосний звук рогу (jobel), який скликав їх (jobil) відзначати святий рік як час примирення (jobal) для всіх. У цей час потрібно було відновити безкорисливі добрі стосунки з Богом, ближнім та всім створінням. Заохочували, серед іншого, прощати борги, допомагати убогим, відновлювати стосунки між людьми і звільнювати в’язнів.
" У цей час потрібно було відновити безкорисливі добрі стосунки з Богом, ближнім і всім створінням
Ісус Христос прийшов, щоб оголосити та виконати час благодаті від Господа, приносячи Добру Новину бідним, визволення полоненим, сліпим прозріння і свободу пригнобленим (див. Лк 4,18-19). У Ньому, а особливо в Його Великодній Містерії, сповняється найглибший сенс ювілею. Коли в ім’я Христа Церква скликає ювілей, то ми всі запрошені переживати надзвичайний час благодаті. Сама Церква покликана до того, аби щедро ділитися знаками присутності та близькості Бога, щоб будити в серці здатність бачити найважливіше. Святий Рік Милосердя особливим чином є «часом заново відкрити почуття місії, яку Господь довірив своїй Церкві у Великодній день: бути знаком та інструментом милосердя Бога» (Проповідь у Надвечір’я Неділі Божого Милосердя, 11 квітня 2015).
2. Милосердні, як Отець
Гаслом цього Надзвичайного Ювілею є слова «Милосердні, як Отець» (Misericordiae vultus, 13), які передвіщають також тему найближчого Світового дня молоді. Тому спробуймо краще зрозуміти, що означає Боже Милосердя.
Старий Завіт, говорячи про милосердя, використовує різні терміни, серед яких найвизначніші це hesed i rahamim. Перший, ужитий стосовно Бога, виражає Його невтомну вірність Завітові зі своїм народом, якого Він любить і якому пробачає навіки. Другий термін, rahamim, можна перекласти як «нутрощі», він стосується лона матері, пояснюючи нам любов Бога до свого народу за прикладом любові матері до своєї дитини. Так, як це зображає пророк Ісая: «Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, Я тебе не забуду» (Іс 49, 15). Цей вид любові робить так, що ми знаходимо в собі місце для інших, співпереживаємо, страждаємо і радіємо разом із ближніми.
" Кожен з нас є цим сином, котрий змарнував свою свободу, йдучи за фальшивими ідолами, ілюзіями щастя і все втратив
У біблійному розумінні милосердя криються також конкретні риси любові: вона вірна, безкорислива і вміє пробачати. Нижче, у фрагменті з Книги пророка Осії, знаходимо гарний приклад любові Бога, яку можемо порівняти з любов’ю батька до сина: «Коли Ізраїль був дитятком, я полюбив його, і з Єгипту покликав я мого сина. Що більше я їх кликав, то більш вони відходили від мене. (…) Я самий, я вчив Ефраїма ходити, брав їх за руки, але вони не розуміли, що то я доглядав їх. Я притягав їх людяними мотузками, — поворозами любові. Я був для них, неначе тії, які здіймають ярмо в них із шиї. Я нахилявсь над ними й давав їм їсти» (Ос 11, 1‑4). Хоча невідповідна постава сина заслуговувала б на покарання, та любов батька — вірна і завжди пробачає розкаяному синові. Тому бачимо, що в милосерді завжди криється прощення; воно «отже, не якась абстрактна ідея, але конкретний факт, через який Він об’являє свою любов, подібну до любові батька і матері, яких до глибини турбує доля власної дитини. (…) Вона виходить ізсередини, як глибоке природнє почуття, що складається з ніжності і співчуття, терпеливості й прощення» (Misericordiae vultus, 6).
У Новому Завіті говориться про Боже Милосердя (eleos) як синтез дійства, заради якого Ісус прийшов на світ, щоб виконати його в ім’я Отця (пор. Мт 9, 13). Милосердя нашого Господа насамперед об’являється, коли Він схиляється над людськими злиднями і виявляє своє співчуття тим, хто потребує розуміння, зцілення і прощення. Все в Ісусі промовляє про милосердя. Навіть більше: Він сам є милосердям.
У 15 розділі Євангелія від св. Луки знаходимо три притчі про милосердя: про загублену вівцю, про загублену драхму, а також притчу про блудного сина. У цих трьох притчах нас вражає радість Бога, радість, яку Він являє, коли знаходить грішника і йому пробачає. Так, радістю Бога є прощення! У цьому — синтез усього Євангелія. «Кожен з нас є тією загубленою вівцею, тією загубленою драхмою. Кожен з нас є цим сином, який змарнував свою свободу, йдучи за фальшивими ідолами, ілюзіями щастя, і все втратив. Але Бог про нас не забуває, Отець ніколи нас не покидає. Він — терпеливий батько, завжди чекає на нас! Шанує нашу свободу, але завжди залишається вірним. А коли ми до Нього повертаємося — приймає нас як синів у своєму домі, бо ніколи, навіть на мить, не перестав чекати на нас із любов’ю. І Його серце втішається кожною дитиною, яка повертається. Втішається, бо настає радість. Бог радіє, коли хтось із нас, грішників, приходить до Нього і просить прощення» (Молитва «Ангел Господній», 15 вересня 2013).
" Можливо, хтось із вас носить у своєму серці тягар і думає: я зробив це і це… Не бійтеся! Він на вас чекає!
Милосердя Бога — дуже конкретне і ми всі покликані, щоб особисто його пізнати. Коли мені було сімнадцять років, одного дня, як я мав піти на зустріч із друзями, вирішив, що спершу зайду до церкви. Я зустрів там священика, який викликав у мене особливу довіру, та так, що я захотів відкрити своє серце у Таїнстві Сповіді. Ця зустріч змінила моє життя! Я виявив, що коли ми відкриваємо своє серце з покорою і чистотою, то можемо дуже конкретно пізнати Боже Милосердя. Я був певний, що в особі цього священика Бог чекав на мене ще до того, як я зробив перший крок у бік церкви. Ми Його шукаємо, але Він нас завжди випереджує, шукає нас споконвіку і першим нас знаходить. Можливо, хтось із вас носить у своєму серці тягар і думає: я зробив це і це… Не бійтеся! Він на вас чекає! Він — батько: чекає на вас завжди! Як же гарно віднайти у Таїнстві Покаяння милосердні обійми Отця, відкрити сповідальницю як місце Милосердя, дозволити торкнутися себе цій милосердній любові Господа, котрий завжди нам пробачає!
А чи ти, дорогий хлопче, дорога дівчино, відчув коли-небудь на собі цей погляд, сповнений безмежної любові, яка, попри всі твої гріхи, обмеження, падіння, надалі тобі довіряє і з надією дивиться на твоє існування? Чи ти свідомий того, яка велика твоя ціна у плані Бога, котрий з любові віддав тобі все? Як навчає св. Павло, «Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками» (Рим 5, 8). Але чи ми насправді розуміємо силу цих слів?
" А чи ти, дорогий хлопче, дорога дівчино, відчув коли-небудь на собі цей погляд, сповнений безмежної любові, котра, попри всі твої гріхи, обмеження, падіння, надалі тобі довіряє і з надією дивиться на твоє існування?
Я знаю, яким дорогим є для вас усіх хрест Світових днів молоді — дар св. Йоана Павла ІІ, — що, починаючи від 1984 року, супроводжує всі ваші міжнародні зустрічі. Скільки змін, скільки справжніх навернень у житті багатьох молодих людей зродилося саме від зустрічі з цим простим хрестом! Можливо, ви ставили собі запитання: звідки береться ця надзвичайна сила хреста? Ось відповідь: хрест є найбільш промовистим знаком Милосердя Бога! Він — підтвердження того, що мірою любові Бога до людства є любов без міри! На хресті можемо доторкнутися Милосердя Бога і дозволити себе торкнутися Його Милосердю! Згадаймо історію двох розбійників, розіп’ятих біля Ісуса: один із них зарозумілий, не вважає себе грішником, насміхається з Ісуса. Інший натомість визнає свою провину, звертається до Господа і каже: «Ісусе, згадай про мене, як прийдеш у своє Царство». Ісус споглядає на нього з безмежним милосердям і відповідає йому: «Сьогодні будеш зі Мною в раї» (Лк 23, 32.39-43). З ким із них двох ми себе співвідносимо? З тим, хто є зарозумілий і не визнає власних провин? Чи радше з тим, який визнає, що потребує Божого Милосердя і благає про нього цілим серцем? У Христі, котрий віддав за нас на хресті своє життя, завжди віднайдемо безумовну любов, що визнає наше життя за добро і завжди дає нам змогу розпочати заново.
3. Надзвичайна радість бути інструментом Божого Милосердя
Слово Боже вчить нас, що «більше щастя — давати, ніж брати» (Діян 20, 35). Саме тому п’яте блаженство називає щасливими тих, хто милосердний. Знаємо, що Господь полюбив нас першим. Але ми насправді блаженні, щасливі, якщо увійдемо в цю логіку Божого дару, логіку безкорисливої любові, якщо відкриємо, що Бог безмежно нас полюбив для того, щоб зробити нас здатними любити, як Він: без міри. Як каже св. Йоан: «Любі, любім один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народився від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не спізнав Бога, бо Бог — любов. (…) Любов же полягає не в тому, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас і послав Сина свого — примирення за гріхи наші. Любі, коли Бог так полюбив нас, то й ми повинні один одного любити» (1 Йн 4, 7‑11).
" Милосердя не є «поставою напоказ», не є також звичайною сентиментальністю
Після короткого пояснення вам способу, яким Господь виявляє щодо нас своє Милосердя, я хотів би запропонувати вам, як, у конкретний спосіб, ми можемо бути інструментом цього Милосердя щодо наших ближніх.
Спадає мені на думку приклад блаж. П’єрджорджо Фрассаті. Він говорив: «Ісус відвідує мене у Святому Причасті щоранку, а я Йому за це віддячую скромнішим, доступнішим мені способом: відвідую Його бідняків». П’єрджорджо був юнаком, який зрозумів, що означає мати милосердне серце, вразливе на найбільш потребуючих. Жертвував їм набагато більше, аніж матеріальні дари: давав самого себе, присвячував час, слова, здатність слухати. Служив убогим із великою делікатністю, ніколи не виставляючи цього напоказ. Правдиво жив Євангелієм, яке каже: «Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права: щоб твоя милостиня була таємна» (Мт 6, 3‑4). Уявіть собі, що він у переддень своєї смерті, важко хворий, ділився вказівками, як допомогти своїм скривдженим друзям. Під час похорону його сім’я і друзі були вражені присутністю такої великої кількості незнайомих убогих, яких вів і яким допомагав за життя молодий П’єрджорджо.
" «Ісус відвідує мене у Святому Причасті кожного ранку, а я Йому за це віддячуюся скромнішим, доступнішим мені способом: відвідую Його бідняків», — П’єрджорджо Фрассаті
Завжди люблю поєднувати євангельські блаженства із 25 розділом Євангелія від св. Матея, де Ісус згадує вчинки милосердя і каже, що то за ними ми будемо суджені. Тому запрошую вас наново відкрити діла милосердя для тіла: голодних нагодувати, спраглих напоїти, нагих зодягнути, подорожніх у дім прийняти, в’язнів втішати, недужих відвідувати, померлих хоронити. Не забуваймо також про діла милосердя для душі: грішних навертати, неука навчити, у сумніві порадити, сумних потішати, кривди терпеливо зносити, образи з серця прощати, за живих і померлих молитися. Як бачите, милосердя це не «постава напоказ», не є воно також звичайною сентиментальністю. Воно становить випробування достовірності нашої позиції учнів Ісуса, нашої вірогідності як християн у сучасному світі.
Вам, молодим, людям дуже практичним, я б хотів запропонувати, щоб ви упродовж перших семи місяців 2016 року вибирали щомісячно один учинок милосердя для тіла й один учинок милосердя для душі та реалізовували його. Надихніться молитвою св. Фаустини, покірного апостола Божого Милосердя нашого часу:
Допоможи мені, о Господи, (…)
щоб мої очі були милосердні, щоб я ніколи не підозрювала і не судила за зовнішніми ознаками, але вбачала те, що гарне в душах ближніх, і приходила їм на допомогу. (…)
щоб мій слух був милосердний, щоб я схилялася до потреб ближніх, щоб мої вуха не були байдужими на болі і стогін ближніх. (…)
щоб мій язик був милосердний, щоб я ніколи не говорила зневажливо про ближніх, а для кожного мала слово потіхи і прощення. (…)
аби мої руки були милосердні й сповнені добрих учинків, (…)
щоб мої ноги були милосердні, щоб я завжди поспішала із допомогою ближнім, опановуючи свою власну втому. (…)
щоб моє серце було милосердне, щоб я співпереживала у всіх стражданнях ближніх (Щоденник, 163).
Послання Божого Милосердя становить, отже, дуже конкретну і вимогливу програму життя, програму, яка вимагає конкретних вчинків. А одним із найбільш очевидних — хоча також, можливо, найважчим до втілення у життя — вчинків милосердя є прощення тим, хто нас образив, хто заподіяв нам зло, кого вважаємо за ворогів. «Яким же непростим здається часом прощення! Але ж прощення це інструмент, вкладений у наші слабкі руки, щоб ми могли осягнути спокій серця. Звільнення від жалю, злості, насильства і помсти — це необхідні умови для того, щоб жити щасливо» (Misericordiae vultus, 9).
" Справедливість необхідна, звісно, але її самої замало
Зустрічаю багатьох молодих, хто каже, що втомлений життям у такому розділеному світі, в якому відбувається зіткнення прихильників різних поглядів, є багато воєн, а дехто використовує навіть свою релігію для виправдання насильства. Ми повинні благати Господа, щоб Він обдарував нас благодаттю бути милосердними щодо тих, хто чинить нам зло. Так, як Ісус, котрий на хресті молився за тих, які його розп’яли: «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять» (Лк 23, 34). Єдиним шляхом для перемоги над злом є милосердя. Справедливість необхідна, звісно, але її самої буде замало. Справедливість і милосердя повинні слідувати разом. Я б так хотів, щоб ми об’єдналися у хоровій молитві, яка б линула з глибини наших сердець, благаючи Бога про милосердя для нас і всього світу!
4. Краків на нас чекає!
Залишилося кілька місяців до нашої зустрічі в Польщі. Краків, місто св. Йоана Павла ІІ і св. Фаустини Ковальської, чекає нас із відкритими обіймами і відкритим серцем. Вірю, що Боже Провидіння вело нас до святкування Ювілею Молоді саме там, де жили ці двоє великих Апостолів Милосердя наших часів. Йоан Павло ІІ передчував, що настав час Милосердя. На початку свого понтифікату він написав енцикліку Dives in misericordia («Бог, багатий милосердям»). У Святий 2000 Рік канонізував сестру Фаустину і встановив Свято Божого Милосердя, яке відзначають у другу Неділю Великодня. А 2002 року особисто освятив у Кракові санктуарій Милосердного Ісуса, довіряючи світ Божому Милосердю і виражаючи прагнення, щоб це послання долинуло до всіх мешканців землі й наповнило їхні серця надією: «Треба цю іскру Божої благодаті розпалювати. Треба передавати світу вогонь милосердя. У милосерді Бога світ знайде мир, а людина — щастя!» (Проповідь під час освячення санктуарію Божого Милосердя у Кракові, 17 серпня 2002).
Дорога молоде! Милосердний Ісус, зображений на іконі, яку вшановує Божий народ у посвяченому Йому санктуарії у Кракові, чекає на вас! Він вам довіряє і на вас розраховує! Має так багато сказати кожному і кожній з вас… Не бійтеся подивитися Йому в очі, сповнені безкінечної любові, й дозвольте, щоб Він огорнув вас своїм милосердним поглядом, готовим пробачити кожен ваш гріх. Поглядом, що може змінити ваше життя і зцілити рани ваших душ. Поглядом, який заспокоює найглибші прагнення ваших молодих сердець: прагнення любові, миру, радості й справжнього щастя. Прийдіть до Нього і не бійтеся! Прийдіть, щоб сказати Йому з глибини ваших сердець: «Ісусе, довіряю Тобі!» Дозвольте, щоб вас доторкнулося Його безмежне Милосердя, щоб ви у свій спосіб, через учинки, слова і молитву стали апостолами милосердя у нашому світі, зраненому егоїзмом, ненавистю і відчаєм.
" Ісус вам довіряє і на вас розраховує! Має так багато сказати кожному і кожній з вас…
Несіть полум’я милосердної любові Христа — про яке говорить св. Йоан Павло ІІ — у середовища вашого щоденного життя і аж до кінців землі. У цій місії супроводжую вас моїми побажаннями і молитвами, і на цьому останньому відрізку дороги духовних приготувань до найближчого СДМ у Кракові ввіряю вас усіх Діві Марії, Матері Милосердя, благословляючи вас із цілого серця.
Ватикан, 15 серпня 2015
Свято Внебовзяття Пресвятої Богородиці
ФРАНЦИСК
За матеріалами: ДивенСвіт
Фото: Vatican Radio – English Section
фінансово.
Щиро дякуємо!
