Проблема надуживання, надінтерпретації, вибіркового та інструментального трактування біблійних текстів не є чимось новим. Спокуса підтримати власні погляди в тій чи тій справі авторитетом Бога — дуже сильна, і не один священик в проповідницькому піднесенні їй піддається.
Один знайомий священик описав у соціальній мережі виступ проповідника, який минулої неділі представив власну інтерпретацію уривка Євангелія від св. Марка, що того дня був читаний під час Святої Меси.
Інтерпретація мала актуальний, суспільний і навіть політичний вимір. Посилаючись на останнє речення уривка, яке звучить: «Коли хто в Ім’я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, — не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!» (Мк 9, 37), священик стверджував, що найголовніше слово у ньому — «одне», оскільки вказує, що ми не можемо бездумно погоджуватись на приймання мусульманських біженців.
Коли я був семінаристом, то з запалом сягав по біблійні цитати, аби обґрунтувати ними свої погляди в найрізноманітніших ситуаціях. Однак певний добрий і мудрий настоятель наполегливо відмовляв мене від таких практик. «Будь обережний, бо врешті‑решт натрапиш на когось, хто таким самим способом, опираючись на Святе Письмо, переконає тебе, що Бога не існує», — попереджав він.
Одна з часто вживаних церковних фраз — називання того, що говориться під час Мес після читання уривку Євангелія, «словом Божим». Це нерідко виявляється серйозним зловживанням. Я багато разів у цьому переконувався, тому уникаю висловлювань на зразок «Слово Боже говорить нам сьогодні…» або «Слово Боже виголосив…»
Задля точності в термінології намагаюся також не називати гомілією виступи священика, які в жоден спосіб не посилаються на літургійні читання.
Проблема надуживання, надінтерпретації, вибіркового та інструментального трактування біблійних текстів не є чимось новим. Спокуса підтримати власні погляди в тій чи іншій справі авторитетом Бога — дуже сильна, і не один священик у проповідницькому піднесенні їй піддається.
Це стає ще простіше, оскільки ЗМІ, чий вплив на наше щоденне життя і поведінку ще й досі, здається, недооцінений, трактують практику виривання з контексту і «витягання» абсолютно неможливих висновків як щось очевидне та розповсюджене. Зрештою, страждають від цього часом самі журналісти, які в титулах і лідах, доданих видавцями й редакторами до їхніх матеріалів, знаходять тези, що їм навіть не спадали на думку.
Вищезгаданий знайомий священик назвав описану ним маніпуляцію проповідника як «насильство над Євангелієм». Це дуже гостре формулювання, але чи ж не виправдане?
Папа Франциск в апостольській адгортації «Радість Євангелія» неочікувано багато місця та уваги приділяє гомілії. Вказує, що вона справді може бути інтенсивним і радісним переживанням Духа, зустріччю зі Словом, що перемінює, постійним джерелом оновлення і зростання.
«Відновімо нашу довіру до проповідуваного Слова, яка полягає у переконанні, що Бог прагне достукатися до кожного з нас через проповідника, і що Він поширює свою владу завдяки людському слову», — заохочує Папа. Гадаю, проповідникам варто неустанно нагадувати, що вони говорять не від власного імені, а повинні бути знаряддям у Божих руках. А це вимагає смирення.
У своїй адгортації Франциск багато говорить про підготовку до виголошування гомілії. Наголошує на зрозумінні біблійних текстів, які мають лягти в основу проповіді. Папа стверджує, що інтерпретація біблійного тексту вимагає терпеливості, звільнення від будь‑якого неспокою, приділення часу, зацікавленості та безкорисливої відданості.
«Треба відкласти будь‑яку турботу, аби перейти на інший, відзначений духовним спокоєм рівень зосередження. Не варто читати біблійного тексту, якщо хочемо отримати швидкий, легкий та негайний результат. Тому, підготовка проповіді вимагає любові», — нагадує Папа.
Проповідника, який з одного слова Ісуса зробив занадто перебільшені висновки щодо прийняття мігрантів, котрі сповідують іншу віру, без сумніву, щось турбувало. Напевно, він щиро занепокоєний загрозами, які міграційна криза в Європі може принести його батьківщині та Церкві.
Найімовірніше, читаючи біблійний текст, цей проповідник налаштувався на швидкий, легкий і негайний результат. Закінчилось усе приписуванням Ісусові особистих поглядів священика. Це показує, що іноді краще просто промовчати.
фінансово.
Щиро дякуємо!
