Розарій подібний до Бревіарію (Літургії годин), і при цьому має контемплятивний (споглядальний) вимір. Ми молимося ним на самоті та у спільноті. Розарій єднає різні аспекти християнської молитви.
Насамперед, це молитва повторювана, молитва освячення дня. Ми молимося нею майже де завгодно, о будь-якій порі, а в поєднанні з нашими звичайними діями він стає способом переживання буденності перед лицем Божим. Подібно як молитва Бревіарію, що освячує різні пори дня; подібно як Молитва Ісусова, що тримає на вустах слово «Ісус» у кожному подихові, також і Розарій є відповіддю на заклик святого Павла: «Невпинно моліться».
Далі, Розарій це молитва особиста і спільнота водночас, що стає очевидним особливо у традиції розарієвих Братств і Роз. Зобов’язання до щоденного індивідуального відмовляння розарію одночасно є молитвою цілої спільноти, тобто Братства або Рози, якій у цей конкретний тиждень/місяць ввірена конкретна таємниця.
Отож у своєму індивідуальному та спільнотному вимірах Розарій знову нагадує Літургію годин, яка — навіть коли її читають осібно — включається в струмінь молитви цілої Церкви, яка звертається до Бога тими самими псалмами в той самий час. Як молитва водночас індивідуальна і спільнотна, Розарій також є образом самої природи християнської молитви, бо ж ніяка особиста молитва не є тільки і виключно приватною справою, а включенням у молитву всієї церковної спільноти.
По-третє, Розарій це молитва мисленнєва, споглядальна, суть якої становлять спасительні події з життя Господа Ісуса. Роздуми над таємницями з дитинства, проповідницької діяльності, Страстей і славного возвеличення Христа слушно називають коротким викладом Євангелія.
Таким чином, молитва Розарієм це споглядання у щоденності найбльших спасительних подій нашої віри. Через Розарій великі діла Божі стають наявними у нашій буденності. Розарієва молитва — це виконання головного покликання християнина, тобто споглядання Обличчя Христового. «Наше свідчення було би неприпустимо вбоге, якби ми самі як перші не були тими, хто споглядає обличчя Христа» (Novo Millennio Ineunte, 16).
Ну й нарешті, по-четверте, Розарій —- це молитва марійна, яка має також педагогічний вимір. Через повторювання слів архангела Гавриїла Благовіщення стає тлом усіх інших роздумів над таємницями Розарію. Виражений тоді Марією послух Богові та уповання Її віри дані нам як зразок нашої відповіді, відповіді Церкви, на спасительне діяння Бога.
У Розарії ми дивимося на Марію як на модель Церкви. Вона для нас є взірцем того, як приймати Слово і споглядати Його (Virgo audiens). Вона — взірець молитви, прохання, чування й турботи, аби невпинно жити згідно з волею Бога (Virgo orans). Завдяки зачаттю у вірі та народженню в тілі Слова Вона для Церкви є взірцем народження Христа у вірних та переказування Божого життя (Virgo pariens). Приносячи Дитя до храму і стоячи під Хрестом, Вона, зрештою, є взірцем у співвідданості, співжертвуванні з Христом Богові Отцю, що наводить на думку есхатологічну перспективу (Virgo offerens).
Розарій — глибина віри, прихована у простоті молитви.
Переклад CREDO за матеріалами: dominikanie.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
