«Дякую, Боженьку Ісусе, за дитячий майданчик і кульки». Зараз я часто молюся зі сльозами, слухаючи, як слова молитви вимовляє трирічний малюк. Друга дитина, ще немовля, слухає.
Коли я мала стати мамою, то замислювалася, що б хотіла показати дитині своїм життям. Одним із таких усвідомлених пунктів було те, щоби показати їй цінність молитви.
Ось тільки як це зробити, зокрема якщо не маєш такого доброго прикладу вдома? «Дитину треба вчити від початку». Ну добре. Від якого початку? Тобто з народження? Але як вчити молитви немовля? І то таке, яке крутиться, похникує, відволікається щохвилини.
Відповідь прийшла разом із практикою.
Атмосферу молитви з малюком не створиш отак, зразу. Час молитви — це увінчання цілого дня. Про що йдеться? Найпростіше — про те, щоб Бог не був з вами тільки на час вечірньої молитви, але про «показування» Його також в інших ситуаціях.
Ось 5 ідей, як вчити дитину молитися.
1.Розмовляй з Богом як із другом і показуй дитині, що вона теж так може.
Кілька років тому я розповідала маленькій дівчинці, хто така Марія. Шестирічна дитина сказала мені тоді, що Марії немає, бо вона Її не бачить. Це для мене був урок, щоб у майбутньому показувати своїй дитині, що існує не тільки матеріальний світ. Саме тому Марія, Господь Ісус, ангели, покровителі, святі — це нормальні теми наших розмов при каші, перегонах машинок або битві подушками. Це розмова, як і багато інших, про щось, що нормальне.
2.Молися вголос протягом дня.
Ранок із малими дітьми — це завжди «місія: вижити». Снідання, прибирання, порядкування, подрімати, готувати обід… Все це переривається іграми. Саме в такий час добре помолитися разом, сказати кілька слів на початок дня. Не примушуй дитину до молитви і говоріння. Те, що ти промовляєш слова, показує дітям, що Бог присутній у щоденності. Присутній навіть під час будування башти лего і пошуках загубленої ніжки ведмедика.
3.Не вимагай забагато.
На все свій час. Примус дитини до молитви принесе тільки зворотній наслідок. Спостерігай за своїм дитям і дозволяй йому бути собою, бути дитиною. Казати: «Перехрестися гарно, то так треба» — нічого не дасть. Додавати: «Ісус засмутиться» — тим більше. У майбутньому принесе поганий плід.
Тут починається наступна підказка:
4.Не створюй образу страшного Бога.
Всім знавцям списку дитячих провин проти Господа Ісуса скажемо рішуче «НІ». Господу Ісусові не буде сумно, коли дитина, замість перехреститися, скаже по ліжку, сміється або старається розсмішити тата (маю на увазі маленьких дітей). Може, Він навіть із більшою радістю дивиться на таку молитву? Бог — добрий, і дитячу натуру знає.
5.Май витримку.
Може настати момент сумнівів. Ми з дитиною молимося, а вона не виражає зацікавленості. Спокійно! Цей малий спостерігач усе бачить і запам’ятає. Збереже, як у банку! Моменти під загальною назвою «чи це все має сенс?» прийдуть. Ми це знаємо, ми це проходили. І також знаємо, що вони минуть.
Коли час на конкретику
Спочатку (коли наш перший малюк був немовлям) ми молилися основні молитви, додавали щось спонтанне, подяку, прохання, прославлення. Від нас залежало те, як ми сьогодні будемо молитися.
Сьогодні, коли старшому синові вже три роки, ми слідуємо за ним. Спостерігаємо, скільки він у конкретний день може від себе дати. Залежно від цього, або він провадить молитву, або ми. Однак він завжди охоче розповідає Ісусові, що він у цей день робив. Просто, звичайно і по-дитячому. А на завершення своєї оповідки додає: «Дякую, Боженьку Ісусе, за майданчик і надувні кульки».
Коли чекати результатів від дитини? Я не знаю. Кожна дитина — інша. В нашому випадку перші слова спонтанної молитви синочка ми почули, коли йому було два з половиною роки. Сьогодні, коли йому вже майже три, ми вчимо його різних молитов, але тільки тоді, коли він на це має охоту.
фінансово.
Щиро дякуємо!
