З 8 по 10 липня 2021р. тривало ХVІІ паломництво до санктуарію Матері Божої Миру і Поєднання в Більшівцях. Дорогу в 90 кілометрів завдовжки подолало близько 60 осіб, серед яких були навіть три сім’ї з дітками.
Своїми враженнями поділився співорганізатор паломництва о.Юрій Ткач:
«Цьогорічне паломництво було справді особливим! Минулого року наше паломництво, попри пандемію коронавірусу, все ж таки відбулося, однак воно налічувало близько десяти чоловік і мало зовсім інший характер, ніж усі попередні паломництва. Тоді ми йшли без колонок і мікрофонів, ночували в наметах, а люди нас остерігалися. Тож цього разу ми надзвичайно тішилися присутністю одне одного, новими знайомствами і часом, який можемо присвятити Господу. Серед нас діяв Святий Дух — Дух Любові і Братерства, який надихав нас служити ближньому. За ці три дні ми стали дружньою великою сім’єю. Хочу подякувати всім співорганізаторам, усім тим, хто служив цілому паломництву й піклувався про загальне добро, особливо с.Світлані та всій співочій групі з Мацьковець, яка підтримувала нас своїм служінням і не давала впасти духом; а також кожному паломнику — за визнання віри, терпеливість і жертовність у нашій спільній мандрівці!»
Одним із постійних активних учасників цього паломництва є Дмитро Мелашко з Мацьковець. Він служив грою на гітарі впродовж усієї дороги.
«Я вже вшосте іду в цьому паломництві і мої емоції кожного разу неймовірні. Дуже круто, дуже атмосферно! Відчувається родинна атмосфера, ми всі одне одному стаємо як брат, сестра, мама, тато. Кожен уболіває і піклується в першу чергу про свого ближнього. Тому кожного року я іду саме з цією групою до Більшівців, бо знаю, що долатиму шлях зі своєю родиною. І попри різні хороші чи погані зміни, як от цього року — інший маршрут через ремонт дороги та ночівля в наметах через карантин, — я знаю, що родинний дух цього паломництва є незмінним».
У Рік святого Йосифа, який проголосив Папа Франциск, особливою є участь чоловіків у житті Церкви. Чоловіки з різних парафій у паломництві з Тернополя до Більшівців дали свідчення живої віри та приклад не тільки для своїх дітей, але для всіх інших паломників. Як поділився Роман Здибель, саме приклад дорослих чоловіків мотивував його подолати цей складний шлях:
«Це моє перше паломництво. Раніше мені здавалося неможливим здолати цей шлях. Але з Божою поміччю ми це зробили. Було важко, особливо коли спека і палюче сонце ставало нестерпними, а мозолі спокушали здатися, — тоді я дивився на чоловіків, які попри все це ще й несли на руках дітей чи попереду групи — хрест, і в мене відкривалося друге дихання та звідкись з’являлися сили іти вперед!»
Для багатьох це паломництво стало не лише випробуванням, але й зарядом енергії, зокрема для с.Світлана Мацюк SSpS, співорганізаторки:
«Дуже радію, що це паломництво відбулося після року виснажливого карантину. Паломництво для мене — це неймовірний заряд енергії, це дощ благодаті, під який я можу кожного року стати і набратися сили, благословення на цілий рік. Цього року склалося так, що я допомагала вести це паломництво. Для мене це був досвід благодаті, тому що було важко йти в сильну спеку і ще бути ведучою; але Бог постійно давав сили і казав: “Вставай і йди, а Я є з тобою”. Дуже гарно, що були різні люди з різних місць, але нас було небагато, до ста осіб, тому панувала справжня сімейна атмосфера. Ще новизною для мене стало паломництво, в якому потрібно було ночували в наметах. Спочатку було страшно, як це все організувати. Виявилося, що ночувати в наметах нелегко, але це нас усіх здружило і можу сказати, що всі складнощі розчиняються перед тією радістю і благодаттю, які я отримала за цей час».