Так склалося, що найчастіше вживаною на Службах Божих Євхаристійною молитвою є Друга.
Вона характерна тим, що в молитві епіклези, тобто призивання Святого Духа на дари хліба і вина, ми чуємо такі слова: «Освяти ці дари росою Святого Духа». Уважний слухач може відзначити, що в інших перекладах європейськими мовами не чути такого звороту, натомість там найчастіше виступає: «силою Святого Духа». Звідки, отже, в українському перекладі взялася роса?
Якщо відповісти коротко, то український переклад нічого не вигадував, а тільки дослівно переклав латинський текст: «Spiritus tui rore sanctifica [Духа Твого росою освяти]».
Перш ніж відповісти розширено, звідки взялося слово «роса» у латинському оригіналі, а потім і в українському перекладі, на початку нагадаю, звідки в Римському Месалі взялася Друга Євхаристійна молитва. Перед літургійною реформою II Ватиканського Собору в Євхаристії латинського обряду вживалася лише одна Євхаристійна молитва — Римський канон. Месал папи Павла VI, який став плодом літургійної реформи, збільшив кількість Євхаристійних молитов до чотирьох. Першим є Римський канон, натомість усі інші — це новоукладені Євхаристійні молитви, елементи яких базуються на давніх текстах. Зокрема, Друга Євхаристійна молитва наслідує анафору Іполита Римського, зразок якої міститься в його творі «Апостольське Передання». Але не можна сказати, що Друга Євхаристійна молитва є анафорою Іполита: це новий текст.
Якщо порівняємо її з текстом Іполита, можемо помітити, що епіклеза, яка нас цікавить найбільше і де йдеться про росу Святого Духа, є новим елементом. Однак ідея роси Святого Духа в епіклезі не є новою, її можна зустріти в галіканському Месалі Missale Gothicum (VII-VIII ст.) та в давній іспанській літургії (див. Liber mozarabicus sacramentorum).
Ця роса з’являється в епіклезі не випадково. Нагадаю, що епіклеза (з грецької «призивання над») є молитвою прикликання Святого Духа. У цій молитві Церква просить Отця зіслати з небес Святого Духа, щоби Святий Дух зробив цю чудесну переміну — перетворив дари хліба і вина у Тіло й Кров Христа. У Другій Євхаристійній молитві це прохання має прихований біблійний сенс: там є натяк на пророцтво Ісаї, яке сповнилося в Ісусі Христі.
Йдеться зокрема про такий вірш пророка Ісаї: «Розлийте, небеса, згори росою правду, і нехай хмари дощем її виллють! Нехай відчиниться земля і дасть спасіння, і нехай виростить разом справедливість!» (Іс 45,8). У Вульгаті, латинському перекладі Біблії, цей вірш ми почуємо в такій версії: «Rorate caeli de super et nubes pluant iustum: aperiatur terra, et germinet salvatorem: et iustitia oriatur sumul [Пролийтеся згори росою, небеса, а хмари нехай дощем виллють Праведного. Нехай відчиниться земля, і проросте Спасителем, і разом з цим хай засяє праведність]». Цей вірш Церква співає особливим чином під час Адвенту як вхідний антифон Меси на честь Пресвятої Діви Марії. Такі адвентові Меси ми звемо «роратами» саме від першого слову пророцтва Ісаї «Rorate».
Отже, у Другій Євхаристійній молитві ми молимося про те, щоб Отець, який перебуває вгорі, на небесах, у хмарі своєї слави, пролив звідти небесну росу — Святого Духа. Цей образ був близький біблійним людям, які в пустинній землі чекали води саме від ранішньої роси, бо дощ не був частим явищем. Церква поетично просить, щоб земля, представлена дарами хліба і вина, під впливом роси Святого Духа відкрилася і проросла Спасителем, щоби хліб став Тілом Спасителя, а вино — Його кров’ю. Разом зі Спасителем на вівтарі уприсутнюється сяйво Його святості, яке освячує всіх учасників Євхаристії. Роса на землі, згідно з оповіданням про Самсона (Суд 6, 36-40), стала знаком Божої прихильності до ізраїльського народу, обітницею Божої допомоги для нього. Роса Святого Духа в Євхаристії є не меншим знаком надії для нового вибраного народу.
фінансово.
Щиро дякуємо!
