Як відомо, 31 грудня 2022 року свій земний шлях завершив вислужений папа Бенедикт XVI. Львівський митрополит РКЦ архієпископ Мечислав Мокшицький, який після смерті Йоана Павла ІІ, протягом двох перших років понтифікату папи Ратцінґером був його другим секретарем, поділився з CREDO своїми спогадами про те, яким йому запам’ятався папа Бенедикт XVI та якою була їхня остання зустріч у Ватикані.
— Після 10 років роботи поруч з Йоаном Павлом ІІ я мав щастя бути також секретарем папи Бенедикта XVI. Це був для мене новий, але прекрасний досвід. Я познайомився з кардиналом Ратцінґером ще у ті часи, коли він приходив кожної п’ятниці до папи Йоана Павла ІІ на аудієнцію, як префект Конгрегації Віровчення. Це була дуже скромна і делікатна особа, тактовна і надзвичайно вихована. Треба сказати, що кардинал Ратцінґер був великим теологом. Папа Йоан Павло ІІ часто говорив, що може спати спокійно і не переживати за віровчення Католицької Церкви, адже там у нього є кардинал Ратцінґер.
Папа Бенедикт XVI теж дуже шанував свого попередника. Пригадую, що якось під час прогулянки папа Бенедикт зупинився біля статуї Фатімської Діви Марії і сказав, що пасувало би вже замінити їй розарій, бо цей вже вигорів на сонці. А за мить додав, що хотів би коронувати цю статую на знак вдячності Діві Марії за те, що врятувала життя його попереднику.
Папа Бенедикт XVI був людиною глибокої віри і щодня багато часу проводив у каплиці. Був дуже відповідальним і ретельно готував свої проповіді та промови. Дуже сумлінно ставився до зустрічей та аудієнцій. В особистих відносинах з людьми був дуже чуйним і вмів налагоджувати добрий контакт з будь-ким за дуже короткий час. Ну от, пригадую, папа помітив, що я люблю черешні. І вже коли я не працював у Ватикані, він у червні, коли був сезон, передав мені до Львова черешні. А коли не мав можливості це зробити, то писав у листі, як йому шкода, що не має з ким передати мені черешень у цьому році. Цей жест свідчить наскільки папа Бенедикт був уважним до інших, навіть у таких дрібничках.
Він завжди цікавився моїм служінням в Україні. Щоразу, коли я бував у Ватикані він запрошував мене на обід, радо зі мною зустрічався і завжди цікавився усім, що відбувається в Україні. Наша остання зустріч відбулася 13 листопада. Він дуже співчував усім нам з приводу війни. Запевнив, що молиться за Україну щодня.
Знаєте, у нас у Львові є, мабуть єдиний у світі, вітраж із зображенням папи Бенедикта XVІ поруч зі св. Йоаном Павлом ІІ. Там він ще поки без ореолу. Та я би хотів (і маю надію, що так і буде) побачити на похороні папи Бенедикта плакати з написом «Santo subito» (вже святий), як було на похороні Йоана Павла ІІ, адже Йозеф Ратцінґер був направду святою людиною і я щодня, дивлячись на нього, спостерігаючи за ним, у цьому переконувався.