Був 1656 рік. Село індіанців-могавків Оссерненон лише десять років тому стало місцем жахливої та болісної мученицької смерті святого місіонера Ісаака Жога та його товаришів-єзуїтів. Та саме тут народилася дівчинка, якій судилося стати першою канонізованою індіанською святою.
Свята Катері Текаквіта, відома як Лілія ірокезів, усім серцем прийняла контркультурне Євангеліє, повністю віддавши себе Христу. Її католицька подорож почалася з народження: вона була донькою полоненої ірокезами християнки з народу алгонкінів, яка стала дружиною військового вождя могавків. Мати змалку заклала у душу доньки зерно християнської віри. Згодом воно проросло і розквітло прекрасною лілією святості й чистоти — «найпрекраснішою квіткою, яка будь-коли цвіла серед червоних людей», як було сказано в її епітафії.
Коли Текаквіта (а саме так її звали з народження) була ще маленькою, епідемія віспи вбила її батьків і її забрали до себе тітка з дядьком, що жили у сусідньому селі. Дівчинка теж перенесла хворобу — у неї погіршився зір, а на обличчі залишилися шрами. Втім, її таланти у плетінні кошиків, збиранні врожаю, роботі зі шкурами тварин і кулінарії зробили її більш ніж придатною кандидаткою для шлюбу. Однак Текаквіта протистояла будь-яким спробам видати її заміж. Її серце бажало лише Бога.
Її родина була стурбована такою незацікавленістю. Коли родичі знову обрали їй наречного, вона втекла і сховалася у полі. За це її покарали тяжкою працею та жорстокими глузуваннями, вважаючи, що Катері змінить ставлення до шлюбу і вважатиме його кращим за таку долю.
Якось, перебуваючи вдома через травму, поки інші жінки збирали врожай, Текаквіта вперше зустріла єзуїтських місіонерів. Отець Жак де Ламбервіль навчив її віри і охрестив у Великодню неділю 1676 року поблизу сучасної Фонди (Нью-Йорк). Відтепер її звали Катері (місцева форма імені «Катерина»), на честь святої Катерини Сієнської — ім’я, яке часто давали при хрещенні новонаверненим.
Публічне сповідування віри Катері стало причиною знущань та переслідувань усієї її родини. Після шести місяців кпинів і звинувачень у чаклунстві вона зрозуміла, що їй потрібно рухатися далі. Отець де Ламбервіль організував переїзд Катері до села, більш сприятливого для християн-ірокезів у 1677 році — єзуїтської місії Канаваке поблизу сучасного Монреаля. Катері мала репутацію доброчесної християнки, як видно з листа отця де Ламбервіля до священника, що опікувався Канаваке: «Незабаром ти дізнаєшся, який скарб ми тобі надіслали. Тож бережи його добре! Нехай у твоїх руках він принесе користь, на славу Божу і для спасіння душі, яка, безумовно, дуже дорога Йому».
У Канаваке Катері знайшла середовище, де могла поглибити свою єдність з Христом. Вона взяла на себе різноманітні тілесні покути, такі як суворий піст і умертвіння. Згодом стало зрозуміло, чому вона опиралася шлюбу. Катері присвятила своє дівоцтво Христу в 1679 році, сказавши: «Я повністю присвятила себе Ісусу, Сину Марії, я вибрала Його за чоловіка, і Він один візьме мене за дружину».
Наслідки суворої покути послабили її здоров’я, і останні дні Катері минули у великих стражданнях. Вона померла у віці 24 років 17 квітня 1680 року, промовивши перед смертю: «Ісусе, я люблю Тебе!» Після цього свідки побачили, як шрами, які вона носила з дитинства, чудесним чином почали зникати.
Катері — натхненниця тих, хто приймає Євангеліє всупереч панівній культурі. Папа Бенедикт XVI підкреслив це під час її канонізації у 2012 році, сказавши: «Катері вражає нас дією благодаті в її житті, незважаючи на відсутність зовнішньої допомоги, і мужністю її покликання, настільки незвичайного в її культурі. Віра і культура у ній збагачують одна одну! Нехай її приклад допоможе нам жити там, де ми є, люблячи Ісуса, не зрікаючись при цьому того, ким ми є».
День спомину святої Катері Текаквіти — 14 липня.
Переклад CREDO за: Майкл Р. Гайнлайн, Simply Catholic
фінансово.
Щиро дякуємо!
