Сьогодні нам загрожує інша крайність, а саме — брак точності мислення, невігластво, яке маскується під милосердя, некритичне прийняття модних ідеологій, а в підсумку — релятивізація, якщо не пряме легковаження догматами і моральними нормами, пише єзуїт о. Даріуш Ковальчик.
Він узяв одне з запитань, які до Папи Франциска скерувала група кардиналів (так звані «dubia», тобто «сумніви»), і поставив його… штучному інтелектові — ChatGPT. На думку о. Даріуша, відповідь, надана програмою, була глибоко вкорінена в Євангелії, Традиції та вченні Церкви. До такої міри, аж він пожартував, що, може, вона набагато більше «католицька», аніж відповідь самого Папи, яка для багатьох виглядає неоднозначною.
Імовірно, також і для самих кардиналів ці відповіді не були зрозумілими, якщо, отримавши їх, вони скерували до Франциска наступні запитання, щоб уточнити порушені ними фундаментальні питання.
П’ятеро кардиналів вислали свої запитання (Dubia) 10 липня. Папа Франциск відповів на них доволі розлого. Однак кардинали залишилися невдоволеними і 21 серпня надіслали нову версію запитань, переформульованих так, щоб на них можна було відповісти просто «так» або «ні». Запитання стосуються п’яти тем, які я би коротко виклав так: 1. Чи може Церква навчати чогось, що суперечить попереднім вченням пап і єпископів у справах віри і моралі? 2. Чи можливо, щоб Церква визнала гомосексуальні зв’язки «благом», яке потрібно благословляти в ім’я Пресвятої Трійці? 3. Чи Синод, який триває в Римі, може практично звершувати найвищу владу в Церкві, що досі було прерогативою «Колегії єпископів, головою якої є Папа» (ККП кан. 336)? 4. Чи Церква, всупереч Традиції, вкоріненій у Біблії, і попереднім ствердженням Магістерію, могла би ствердити, що має владу уділяти священницькі свячення жінкам? 5. Чи може каяник отримати сакраментальне розрішення, якщо заявляє, що не має наміру виправитися й надалі буде робити так, як вважає відповідним?
Чи сьогодні на такі запитання можна, або й навіть потрібно, відповісти однозначним «так» чи «ні»? Як на мене — потрібно. Однак ми чуємо іншу риторику. Вона сповнена конструкцій «так, але…», «ні, однак з іншого боку, тим не менше…»
Це правда: в Церкві бувало так, що відповіді лунали поспішні, надзвичайно суворі, авторитарні, які не брали достатньою мірою до уваги всіх обставин. Сьогодні, однак, нам загрожує інша крайність, а саме — брак точності мислення, невігластво, що прикривається милосердям, некритичне прийняття модних ідеологій, а в підсумку — релятивізація догматів і моральних норм (якщо взагалі не легковаження ними). Багато хто в Церкві переживає сум’яття, і то в тому, що стосується справ воістину важливих.
Недавно один немолодий уже співбрат в ордені запитав під час обіду, чи це правда, що Франциск підтримує благословення одностатевих пар. Пролунали відповіді, що, певно, так, але не до кінця, що визначення шлюбу як зв’язку чоловіка й жінки залишається непорушним, але можливості благословення інших зв’язків, включно з гомосексуальними, Папа не виключає, хоч і застерігає, щоб не робити це нормою, і заохочує до душпастирського розпізнання… Тут мені згадуються слова Ісуса: Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, — а що більше цього, те від лихого (Мт 5,37).
Вчення Церкви розвивається. Досить буде вказати на марійні догмати — як проголошений 1854 року догмат про Непорочне Зачаття, або догмат про Внебовзяття, що був проголошений аж у 1950‑му році. Однак можна сказати, що ці істини не впали невідомо звідки, а були плодом багатовікової молитви, культу і теологічних роздумів Церкви, включно з біблійними роздумами — наприклад, над виразом «благодаті повна» (Лк 1,28). В історії цих догматів ми можемо побачити те, що заповів сам Господь Ісус: коли зійде Той, Дух істини, Він і наведе вас на всю правду (Йн 16,13). Марійні догмати мають свою історію; це означає, що був час, коли їх не було — принаймні, не в такій формі, як зараз. Тим більше Церква дбала про те, щоб показувати, що проголошення нових догматів відбувається в тяглості з вірою попередніх поколінь, починаючи від Апостолів. Сьогодні не видно цієї турботи про тяглість, а деякі ієрархи поводяться так, немовби могли вигадати собі Церкву заново.
ChatGPT відповів на кардинальські Dubia «по‑католицьки», бо в мережі знайшов висловлювання Магістерію Церкви і чесно їх використав для конструювання відповіді. Однак вірні хочуть покладатися на своїх єпископів, а не на штучний інтелект.