Богородиця з золотим серцем

29 листопада 1932 року у бельгійському місті Борен почалися марійні об’явлення. Свідками об’явлень стали п’ятеро місцевих дітей.

15-річна Фернанда, 13-річна Жільберта й 11-річний Альберт Вуазени були дітьми місцевого працівника залізниці, а 14-річна Андреа і 9-річна Жільберта Дегеймбре  — доньками вдови фермера.

Того вечора Фернанда й Альберт Вуазени пішли до школи при монастирі Сестер Християнської Доктрини, щоб зустріти свою сестру Жільберту і разом із нею піти додому. Раптом Альберт вказав на постать жінки у довгому білому вбранні — її ноги не торкалися землі, вона рухалася посеред хмар у повітрі вздовж залізничного віадука, який був прямо біля школи, а на її голові була корона. Налякані діти почали стукати у двері школи, але сестра-монахиня, яка відчинила їм, не побачила ніякого видіння. Незважаючи на те, що діти виглядали збентеженими, вона вирішила, що їхня історія — це дитяча вигадка. Втім, коли Жільберта вийшла надвір, вона вигукнула, що теж бачить осяйну пані у білому з молитовно складеними на грудях руками.

Протягом наступних тижнів Богородиця об’являлася малим Вуазенам та їхнім подругам, сестрам Дегеймбре, загалом 32 рази. Зазвичай ці зустрічі відбувалися у дворі школи. За словами дітей, прекрасна Пані сказала: «Я — Непорочна Діва» і звеліла побудувати на цьому місці каплицю, щоб туди приходили паломники. Вона не була багатослівною, не робила застережень, не описувала страшних картин майбутнього. Її прохання до дітей — а через них і до всіх людей — було дуже простим: «молитися, молитися, молитися». Під час одного з об’явлень 29 грудня Вона розкрила руки, немов збираючись обійняти дітей, і показала їм своє сяюче, сповнене любові золоте серце.

Востаннє Марія об’явилася дітям Борена 3 січня 1933 року. Під час цього візиту Вона звернулася до Фернанди і спитала її: «Чи любиш ти Мого Сина?» «Так», — відповіла дівчинка. «А чи любиш ти Мене?», — спитала Діва. Знову почувши ствердну відповідь, Марія сказала: «Тоді пожертвуй собою заради Мене» і зникла, перш ніж Фернанда спромоглася на відповідь.

Ми не знаємо, про яку саме жертву йшлося — всі візіонери стали дорослими, одружилися і прожили свої на позір цілком звичайні та спокійні життя у родинному колі.

У 1935 році місцевий дієцезіяльний єпископ створив комісію для розслідування автентичності марійних об’явлень. У 1943 році його наступник дозволив публічне вшанування Марії під титулом «Богородиця з Борена», а у 1949 році об’явлення були остаточно визнані істинними. У 1985 році санктуарій Богородиці з Борена відвідав Папа святий Йоан Павло ІІ.

Богородиця з Борена не має такої широкої відомості, як Фатімська чи Лурдська Божа Матір. Вона прийшла на землю у 30-ті роки, у період затишшя між двома жахливими світовими війнами, у часи лиховісних диктатур і нищівних репресій, щоб нагадати людям про любов і попросити їх «молитися, молитися і ще раз молитися».

Цілком можливо, що для нас і зараз немає нічого важливішого, ніж це лаконічне послання.

Спомин Діви Марії з Борена — 29 листопада.