З отцем Олександром Більським, настоятелем греко-католицької громади в Бериславі, що на Херсонщині, ми познайомилися в перші місяці після повномасштабного російського вторгнення, коли ще містечко було в окупації.
Тоді Світлана Духович розповідала про благодійну кухню «П’ять хлібів і дві риби», яка діяла при бериславській парафії зусиллями самих парафіян-волонтерів, які шукали харчі й готували гарячі обіди для потребуючих. Настоятель на відстані керував проєктом і дбав про забезпечення кухні всім необхідним. Нещодавно Vatican News мав змогу вкотре поспілкуватися зі священником під час його короткого візиту до Рима.
Берислав: міста немає на 95%
Розповідаючи про безпекову ситуацію в Бериславі, отець Олександр зазначив: порівняно з минулим літом, вона значно погіршилася.
«Минулого року, коли я був тут, то ще міг бути в Бериславі, в нашій церкві. Але за цей рік ситуація дуже змінилася, бо з жовтня нас почали масово обстрілювати керованими авіабомбами. Фактично, я не можу вже потрапити до Берислава, тому що це дуже небезпечно і в Бериславі, на жаль, 95% міста повністю зруйновано».
Священник додав, що в місті, де перед повномасштабним вторгненням мешкало приблизно 12 тисяч осіб, тепер залишилося приблизно тисяча. Але люди майже не виходять із домівок, сидять по підвалах, бо ризикують життям. За словами о.Олександра, ситуація погіршилася не тільки в Бериславі, але й загалом уздовж Дніпра.
Про людей і тварин
На запитання про те, як відбувається забезпечення цих людей найнеобхіднішими речами, греко-католицький священник відповів, що місцева влада старається підтримувати їх через різні благодійні фонди. «І також ми допомагаємо: через старостів передаємо тим людям різну допомогу, яку маємо, — розповів він. — Наприклад, через “Карітас Коломия” нам вдалося отримати допомогу у вигляді корму для тварин. Багато людей, які виїжджали, рятуючи своє життя, були змушені залишати своїх улюбленців, і ці собаки й коти іноді просто гинуть. На жаль, були випадки, що вони і на людей кидаються, бо голодні, не мають що їсти. Тому ми помаленьку завозимо цей корм для них».
Сум за парафією
Для кожного священника парафія стає справжньою родиною: тому для отця Олександра є дуже болючою втрата можливості відправляти богослужіння на своїй парафій Мучеників Макавейських чи просто бути обік своїх парафіян. «На сьогодні так виглядає, що я маю лише листа, що я парох, і все, — каже він із сумом, — бо наша церква, яку ми спільно будували протягом десяти років, тепер стоїть пусткою. Дякувати Богові, що вона ще є. Адже, як я казав, на 95% місто зруйноване. Але там стоїть наша церква. Звісно, є пошкодження, багато осколків у даху, починає протікати, також вікна побиті, і все це несе певні наслідки. Але вона є, хрест на куполі є, і люди мені казали, що коли вони мають хвильку часу вийти надвір і проходять попри церкву, то хрест на куполі для них є знаком того, що “ми ще стоїмо, і Господь з нами”. Але ті парафіяни, які були до війни, роз’їхалися по різних куточках України і за кордоном. Наші парафіяни є і в Норвегії, і в Польщі… Але, по змозі, підтримую з ними зв’язок. Я цікавлюся їхнім духовним життям, запитую, куди вони ходять, яку Євангелію слухали. І я їм кажу завжди, що ми чекаємо того моменту, коли приїдемо до Берислава і далі будемо прославляти Бога в нашій церкві».
Діяльність Карітасу
Кожен виклик є спонукою для дії. Не маючи змоги бути поруч зі своїми вірними, душпастир із Берислава вирішив створити новий простір для служіння. «В мене з’явилося велике поле збирати інших, щоб інші мали можливість прийти до Бога і спастися, — каже він. — Це служіння має більше соціальний характер: ми стараємося підтримати людей, щоб вони відчули присутність Церкви, щоби знали, що Церква їх не покинула і не забула про них».
Один із напрямків цієї діяльності — «Карітас Берислав», заснований минулого року, який надає допомогу різного роду мешканцям Бериславського району. Тепер вони мають два осідки: один у Новорайську, інший у Великій Олександрівці. Окрім діяльності соціального гардеробу та роздачі харчів, дитячого харчування й засобів гігієни, «Карітас Берислав» бере участь у програмі «Emergency Appeal 2024», завдяки якій надає допомогу людям, насамперед у вигляді питної води, яку привозять у населенні пункти.
Нещодавно у Великій Олександрівці «Карітас Берислав», за допомоги «Карітасу України», відкрив дитячий простір, який назвали «Будиночок щастя». Його мета — «хоч трошки повернути дітям їхнє дитинство». У Великій Олександрівці також діє кризовий центр, де людям допомагають юристи, кейсменеджери та психологи.
Ще на початку цього року, за ініціативою отця Олександра, у Кривому Розі відкрито християнський навчально-виховний центр «Бериславський вулик УГКЦ» — дитячий простір для вимушено переміщених із Бериславщини, хто тимчасово проживає у Кривому Розі. Як зазначає душпастир, велику підтримку для цього простору вони отримують від Міжнародної католицької комісії з питань міграції. Зокрема, ця комісія надає допомогу волонтерам (педагогам, аніматорам тощо), які працюють із дітьми в цьому центрі, і повністю оплачують оренду приміщення та комунальні послуги.
Священник розповів про ще одну ініціативу, яку допомогла реалізувати греко-католицька парафія св.Володимира з міста Ганновера (Німеччина): вони зібрали кошти і придбали автомобіль для перевезення людей з інвалідністю. На потрібність такого автомобіля вказала одна з парафіянок із Берислава, син якої має інвалідність і яка була змушена переїхати до Архангельського. «Вона розповіла, що їй дуже важко, наприклад, добиратися з сином до Великої Олександрівки до лікарні, чи в інші заклади, щоб оформити документи, — каже священник, — і мене це спонукало подумати також і про тих дітей та дорослих, лежачих, які не мають за що і чим приїхати до лікарні». Перевезенням займаються Лицарі Колумба: «З власної ініціативи вони їздять, як водії, перевозять людей з тих чи інших сіл, щоб задовольнити навіть елементарні життєві потреби цих людей».
Вже в день публікації матеріалу від отця Олександра Більського надійшла новина: у ніч на 15 вересня 2024 р. російські війська обстріляли їхній осередок у Новорайську. На своїй сторінці у Фейсбуку священник написав, що значних пошкоджень зазнав хаб парафії Мучеників Макавейських м. Берислава і осередок «Карітас Берислав». «Окрім руйнувань будівлі, — читаємо там, — були пошкоджені два автомобілі, які використовувалися для розвезення допомоги і перевезення людей з інвалідністю. Також значно постраждала гуманітарна допомога, яка на той час знаходилася в приміщенні. Слава Богу, що всі працівники й волонтери живі та перебувають у відносній безпеці. Дуже просимо про молитву за нас і нашу Бериславщину!»
Медичне капеланство
Ще одна сфера служіння, у яку активно залучений отець Більський, — це медичне капеланство. «Я був медичним капеланом до війни в лікарні Берислава, — каже він. — А минулого року владика Михайло (Бубній) призначив мене головою Комісії у справах душпастирства охорони здоров’я Одеського екзархату УГКЦ. Структура почала гарно розвиватися, адже багато наших священників уже раніше ходили до лікарні, відвідували хворих і допомагали, — але вони не називалися медичними капеланами. А коли постала структура і було опитування, то крім мене зголосилося ще дев’ятеро священиків».
Отець розповів, що євхаристійні набори для медичних капеланів допомогли придбати Лицарі Колумба, а парафія при соборі св.Софії в Римі, яку очолює о.Марко Семеген, допомогла придбати для них фелони. Урочистою подією для комісії стало освячення чотирьох каплиць при лікарнях.
Розповідаючи про ініціативи Комісії у справах душпастирства охорони здоров’я, отець Олександр згадав про акцію «Великодній сніданок для хворих». Тоді вони запропонували 2000 сніданків для людей, які на Великдень залишилися по лікарнях. Тепер подібну акцію планують провести на свято св.Миколая. «У такий спосіб, — пояснює священник, — ми хочемо виявити близькість до них, показати, що про них не забули, і принести їм трохи радості у важкі моменти в житті».
Останніми місяцями капеланам вдалося надати багато допомоги різним лікарням, якими вони опікуються, завдяки підтримці Комісії у справах душпастирства охорони здоров’я УГКЦ. Священник висловив особливу вдячність голові комісії сестрі Севастіані Карвацькій та її помічниці пані Мирославі Полець, директорці благодійного фонду «Майстерня милосердя». «Вони роблять надзвичайно велику роботу, — підкреслив о.Олександр. — Це люди з великої літери, які 24/7 живуть комісією, роблять усе, щоби знайти і залучити ті чи інші фонди, спілкуються з різними організаціями, щоб через них надати допомогу нашим лікарням».
Бажання бути корисним
Коли слухаєш розповідь отця Олександра — складається враження, що він народився там, де служить: так тепло він говорить про місцевих людей, стільки турботи і про дітей, і про літніх людей, про хворих, і навіть про домашніх тварин. Знаючи, що він народився й виріс в іншій частині України, запитуємо, що його спонукає постійно приїжджати сюди, на південь країни, і допомагати цим людям.
«Бажання послужити, бажання бути корисним, — відповідає він без жодного пафосу. — Місцеві люди дуже щирі, прості, відверті. І знаєте, це таке відчуття реалізації себе, коли йдеш до тих людей, а особливо, коли ти чуєш: “Отче, я хочу приступити до сповіді, але я не знаю, як це зробити, бо я ніколи в житті не сповідалася”. І коли сповідаєш людей, які мають по 60-70 років і ніколи в житті не сповідалися, — це викликає ще більше бажання бути там, бо саме тоді я розумію, чому Господь мене поставив туди: не на західну частину України чи десь інде, але дав мені поклик бути там, на півдні. Тому я завжди собі говорив, що я маю бути тут і я маю, по можливості, якомога більше привести людей до нашого Небесного Батька».
Фото з ФБ Олександр Більський
фінансово.
Щиро дякуємо!
