Роздуми до Слова Божого на понеділок ІІІ Великоднього тижня
Народ не залишився там, де не було ані Ісуса, ані Його учнів. Це дуже цінна інформація для нас: уникай місць, де немає Бога ані тих, хто «Його», не перебувай у таких місцях, не входь у таке товариство. Люди, які припливли різними човнами, не заспокоїлися, доки не знайшли Ісуса. І для цього мусили добратися аж на другий бік моря. Урок цих віршів дуже важливий: не заспокоюйся, доки не віднайдеш Господа, доки не знайдеш для Нього часу, поки не вступиш із Ним у діалог.
Головною темою цього розділу, також і цього фрагмента, є їжа, яка залишається на життя вічне, — образ Євхаристії. Коли ми щось споживаємо, то після перетравлення той чи той продукт стає частиною нашого тіла, частиною нашого організму. Яблуко, яке ми з’їли, не лежить на окремій поличці в нашому шлунку, а засвоюється організмом і стає чимось у ньому. На мою думку, що це якась віддалена подібність того, що відбувається, коли ми споживаємо Тіло і Кров нашого Господа. Важко уявити, що в нашому тілі є Тіло Ісуса, а в наших жилах починає текти Його Кров. Неймовірно… Господь певною мірою «стає мною» — яка ж це єдність! Звичайно, не потрібно ці слова сприймати у значенні злиття наших істот, лише як підкреслення тієї великої єдності, яка постає між нами внаслідок Причастя.
“ Не заспокоюйся, доки не віднайдеш Господа, доки не знайдеш для Нього часу, поки не вступиш із Ним у діалог
Блаженна Марія Кандида від Святої Євхаристії, кармелітка, так написала про Святе Причастя: Причастя — це Єдність! Любий Ісусе, Ти приходиш, щоб очистити кожну невпорядковану схильність і кожну пожадливість, які не є надприродними, приходиш заспокоїти прагнення серця, завдаючи смерть моєму «Я». Тоді, триваючи на Твоєму лоні, повторюю з довірою: «О мій Ісусе, вбий мене і дай мені справжнє життя! Усипи мене і пробуди для себе! Яку ж переміну Ти звершуєш у душах, що Тебе приймають у Євхаристії! Зливаєшся з ними і з собою з’єднуєш! »