Вільна воля — напасть чи снасть?
До двох з половиною років ми не дозволяли своєму синочкові їсти шоколад. Але не ховалися зі смаколиком від сина. Залишали спокійно шоколад на столі. А коли синочок намотував кола біля «забороненого плоду», спокійно казали: «Ні, Ільчику, ще не час. Це тобі зараз зашкодить». І тоді він, невміло вхопивши маленькими ручками шоколадку, поспішав до нас зі словами: «Мамо, їж ти! Будь ласка!» Діяв за принципом «якщо сам не гам, то хоч іншому дам» — хоч подивлюся, як хтось «гамає». Коли ми куштували шоколад, син запитував: «Смачне?» Не брехали — зізнавалися, що нам смакує. Ілля ковтав слинку, мирно...