Враження Ґабріели Кубі1 від «Маніфестації за всіх» у Парижі 13-го січня 2013 року.
Париж, 13 січня 2013 року, 13:00. З трьох збірних пунктів линуть і линуть люди довгою колоною до Марсового поля. Вони несуть прапори й транспаранти насиченого рожевого та бірюзового кольорів, на яких лозунги коротко і ясно виражають те, про що йдеться:
- Один тато, одна мама – ось основа;
- 2 мами, 2 батька – діти без орієнтації.
- Чоловік, жінка — це різноманіття
- Я – батько, а не «родич 1»!
Франція повстала, щоб протистояти планам президента Олланда. Французи масово з’їхались з цілої країни і за обідній час з центральної частини Парижу зробили пішохідну зону. Вони виступають проти одностатевих шлюбів і проти усиновлення дітей одностатевими парами. Цілковите зрівнювання того, що не є рівнозначним: ще цього місяця Національним зібранням одностатеві відносини мають бути прирівнені до шлюбу чоловіка і жінки та відразу набути чинності. Подібно як Хосе Луїс Сапате́ро в Іспанії, так і соціалістичний прем'єр-міністр Франції перед своїм плачевним відходом хоче використати час для того, щоб безповоротно змінити соціальний фундамент суспільства.
Проти цього сформувалося громадське об’єднання, до якого входять усі: ліві та праві, виборці та обрані політики, міщани та мери міст, католики, протестанти, юдеї та мусульмани, представники численних об’єднань і — що є сенсацією — також представники спілок гомосексуалістів.
Гомосексуалісти стоять на сцені й свідчать, що запланований закон «Шлюб для всіх» нікому не послужить: ні суспільному благу, ні гомосексуалістам, ані, тим паче, дітям. Вони ж також завдячують своїм життям своєму батькові та матері. У них немає права на дітей, однак діти мають право на своїх батьків. І це говорять цього дня, недалеко від Єлисейського палацу, не католицькі єпископи, а гомосексуалісти! Такі висловлювання принесуть їм погрози вбивством з боку їх спільників.
Рушійною силою повстання здорового глузду проти антропологічних революціонерів є Фріжід Баржо (псевдонім Віржіні Теллєн), політолог і товаришка по навчанню Франсуа Олланда, яка відома у всій країні як гумористка й медійний оглядач, і яка кілька років тому навернулася до католицької віри. Вона каже:
«Суспільству хочуть нав’язати, як видається, обширну, уніфіковану дискусію, яка сприятиме розвитку законного дотримання рівності та боротьбі проти дискримінацій. Проте за цим насправді криється головний перелом: переміна поняття людського буття в кожному значенні цього слова».
Єпископи Франції підтримали проведення даної акції та схвалили участь у «Маніфестації за всіх», а деякі з єпископів самі йшли в колоні з її учасниками.
5000 обраних представників народу — депутати, мери міст, члени органів місцевого самоврядування — також йдуть у колоні, несучи великі транпаранти з написом: «Всі за Цивільний кодекс». Поняття «сім’я» не потребує ніякого додатку на кшталт «традиційна», щоб позначати підставову соціальну одиницю суспільства, а саме шлюб чоловіка та жінки, як найкраще середовище для народження і зростання дітей. Чоловік та жінка є «різноманіттям», яке встановлене для нас; це різноманіття не повинно бути стертим, щоб дати місце штучному різноманіттю сексуальних орієнтацій.
Під час надзвичайно добре організованої маніфестації в пісенній формі лунають лозунги: Ми є чоловіком або жінкою, завдячуємо нашим життям і нашим походженням батькові та матері, ми відповідальні за найслабших у суспільстві: за дітей. Наскільки людяним, наскільки демократичним є суспільство, вимірюється за поводженням з наслабшими.
Тут люди навіть у натовпі залишаються окремими, відповідальними особами. Жоднісінького клаптика паперу немає на дорозі (Порівняймо це з горами сміття, які залишаються після гей-парадів і прибирання яких коштує платникам податків багато мільйонів євро).
13-го січня 2013 року Франція поставила крапку: до цього місця і не далі. Як підрахували організатори, на вулицю вийшли 800 тисяч людей. Однак це не заважає таким ЗМІ як «Шпіґель онлайн» та «Зюддойче Цайтунґ» говорити про «десятки тисяч». Здається, пройшли ті часи, коли журналісти ще вважалися адвокатами правди та суперниками можновладців.
Президент Олланд пообіцяв, що він не піддасться «тискові вулиці». Але якщо він і далі прикидатиметься глухим до мирного, але рішучого виступу широкого, позаконфесійного та позаполітичного об’єднання народу, то він накличе гнів — справедливий гнів, який рано чи пізно прокладе собі шлях.
«Ця демонстрація є лише початком. Майбутнє належить нам!» – лунає з гучномовців, і неосяжно великий натовп людей на Марсовому полі в Парижі тріумфуюче підхоплює це.
1 Ґабріела Кубі – відомий німецький соціолог і публіцист, яка активно захищає традиційні християнські, моральні цінності. 1997 року навернулася до католицької віри. Автор книжок: «Harry Potter: Der globale Schub in okkultes Heidentum» («Гарри Поттер: глобальний ріст окультного язичництва», 2002); «Die Gender-Revolution – Relativismus in Aktion» («Ґендерна революція – релятивізм в дії», 2006); «Verstaatlichung der Erziehung: Auf dem Weg zum neuen Gender-Menschen» («Соціалізація виховання: на шляху до нової гендер-людини», 2007); «Die globale sexuelle Revolution» («Глобальна сексуальна революція», 2012) та інших
Kath.net / переклад: Вододимир Мельник / CREDO
фінансово.
Щиро дякуємо!
