[img:4:21-1:alignleft]
Великдень! Найбільше християнське свято! І… найбільше в році генеральне прибирання, друге в році після Різдвяних свят за кількістю викинутих коштів та зіпсованих продуктів готування та, як завжди, перед кожною важливою подією – традиційне нервування через катастрофічне невстигання.
Підготовка до свята починається ще у Вербну Неділю. Одразу після урочистої Служби з посвяченими гілочками у руках завбачливі господарі йдуть куди? Звичайно ж, – на базар. Адже треба накупити продуктів: м’яса, щоб в духовці запекти, яєць, щоб писанки чи крашанки зробити, ковбаски домашньої, щоб в кошик покласти, огірочка свіженького обов’язково, щоб порізати до святкового столу, ну і ще чогось, на що грошей вистачить. Добре хоч, що на нашу католицьку Пасху ціни на продукти ще не так підскочили, як на православну, – тішаться подумки господині. Бо ж усім відомо, що на кожен празник у нас «святкові знижки»: продукти продають втридорога, якщо і не в чотири.
Понеділок. Починається великий тиждень великого прибирання. Треба помити вікна у цілому будинку, вичистити усі килими, підфарбувати, де облізло, підремонтувати, де щось трісло — навести в оселі чистоту і порядок, адже Великдень на носі. Щодня після роботи, незважаючи на втому, ударно виконуємо план і мріємо, коли вже ці свята благополучно перейдуть.
Великий Четвер. У народі називається ще Чистим. Дочищаємо квартири. Себе приводимо до ладу. Згадуємо, що треба ж нарешті посповідатися. Але стільки роботи — все не вистачає часу.
Страсна П’ятниця. Починаємо готуватися до святкового столу. Заливати холодці, запікати м’ясо. Цей день посту особливо важко пережити. Стільки смаколиків пахне в кухні, а їсти не можна майже нічого!
Під час літургії адорації хреста перебираємо в голові святкове меню і згадуємо, що забулося, а що не встиглося.
Субота. День тиші. Не можна кричати, сваритись, голосно сміятись, грюкати дверима — тісто на паску підходить. При будь-якому голосному звуку воно може впасти і зіпсувати свято, тож всі ходять на пальчиках і розмовляють пошепки.
Яке щастя, що хоч сьогодні на роботі вихідний. Ще кілька останніх штрихів і можна починати святкувати. Добре було б встигнути до церкви на Пасхальну Вігілію — після неї вже можна розговлятися, а інакше — доведеться чекати до ранку.
Неділя Воскресіння Господнього. Б’ють дзвони. Лунає «Алілуя». Але після скаженого тижня хочеться одного — додому спати.
Розмова перед ранішньою резурекційною Месою:
— Чому у тебе такі червоні невиспані очі? Чувала цілу ніч біля Гробу Господнього?
— Та ні, всю ніч готувала святковий сніданок. Зараз ледве на ногах стою. Швидше би Служба ся скінчила.
Пригадується історія про Марту та Марію. Одна порається по господарству, а інша проводить час біля ніг Ісуса. Так, ми дійсно схильні бути Мартами, та Марії все ж більше пощастило.
Увага! Тест. Поставте біля кожного підпункту «+», якщо його зміст збігається з вашим життям, та «-», якщо — ні. Підрахуйте скільки плюсів, а скільки мінусів. Якщо більше плюсів — ви Марта, якщо ж більше «-» – ви Марія.
«Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім’я, прийняла його в хату. Була ж у неї сестра, що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: «Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.» Озвався Господь до неї і промовив: «Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься у неї.»;
Луки 10, 38-42
фінансово.
Щиро дякуємо!
