Блаженний час

«Якщо не покаєтесь, усі загинете так само» Лк. 13, 3. Заклик Ісуса тривожить серце. І це добре. Піст – це болючий час навернення. І не тому болючий, що мало їмо, що не ходимо на гучні масові гуляння. Не тому, що більше молимось, більше вчинків милосердя у відносинах з ближнім. Болючий, бо заглядаємо у серце, яке стогне від болю гріха. Якщо заглядаємо.

Бумеранг Ісуса

Серце спрагле, втомлене… Без плодів. Серце, на яке чекає вирок смерті. Адже так говорить Христос у притчі про неплідну смоківницю. Подумуємо, ні це не про мене. Це про сусіда, бо вже рік не сповідається, це про подругу, бо живе з нешлюбним чоловіком. А Ісус говорить до мене. Звертається по імені до мого серця. Якщо ж серце кам’яне, то слова Ісуса як бумеранг, який можемо лише скерувати у сторону подруги та сусіда.

Кам’яне серце

Ментальність, історичні фактори, ба навіть виховання у сім’ї збудували шкаралупку навколо серця. Які б ідеальні не були наміри батьків у вихованні, вони завжди будуть недосконалими. Шукаючи взірцеву країну, не знайдемо її, бо така не існує. Усе гниє від гріха. Обурення? Це добре, бо слова Ісуса «Якщо не покаєтесь, усі загинете так само» звернені до мене. Що ж залишається робити, щоб визволити серце?

Повернутись. Очистити серце від прив’язаностей до гріха. Врешті відчинити своє серце і запросити Воскреслого Христа, який сам вилікує усі недуги серця. І так щодня. Бо якщо не Він, то Хто? Лише Христос зможе повернути радість, надію та любов. Відкрити правду про перемогу над смертю. Тому час Великого Посту – блаженний час!

_________________________________________________________

УВАГА!
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.