У загальному розумінні 1054 рік знаменує собою момент, коли Католицька та Православна Церкви остаточно пішли в розкол.
На конференції в Римі кардинал Курт Кох, префект Дикастерію сприяння єдності християн, та архієпископ Йов, православний митрополит Пісідії, розмірковували над тисячолітнім розколом між Католицькою та Православною Церквами та спільною декларацією 1965 року, в якій Константинопольський патріарх Афінагор I та Папа Римський св.Павло VI обрали шлях до єдності, повідомляє Vatican News.
Згідно з поширеною думкою, саме в цей момент Східна й Західна Церкви, які поступово віддалялися протягом століть, проголосили анафеми одна одній, започаткувавши розкол, який триває й донині.
Майже тисячу років потому, в 1965 році, лідери обох Церков — папа Павло VI та патріарх Афінагор I— висловили жаль з приводу подій 1054 року в декларації, широко відомій як «Скасування анафем».
Нема анафем — нема розколу?
Ця декларація була темою конференції «60‑та річниця зняття анафем: зцілення пам’яті та християнська єдність». Захід відбувся в Інституті екуменічних досліджень Папського університету св.Томи Аквінського в Римі.
У конференції взяли участь кардинал Курт Кох, префект Дикастерію сприяння християнській єдності, та архієпископ Йов Ґеча, митрополит Пісідійський, співголова Міжнародної спільної комісії з богословського діалогу між Католицькою та Православною Церквами.
Проте — як зазначив у вступному слові модератор заходу, о.Гіацинт Дестівель, — назва конференції була дещо оманливою, оскільки «насправді не було жодних анафем ані їх скасування».
Митрополит Йов був іще категоричнішим у розмові з журналістами: 1054 року «могло дійти до порушення єдності» між Церквами, але «схизми не було».
То що ж сталося 1054 року?
У своєму виступі кардинал Кох пояснив: те, що папські легати привезли до Константинополя, було не анафемою, спрямованою проти всієї Грецької Церкви, а буллою про відлучення від Церкви, спрямованою проти трьох конкретних осіб, включаючи патріарха Михаїла I Керуларія. Коли патріарх та його Синод відповіли (через кілька місяців), вони також оголосили про відлучення, обмежене кількома особами — в цьому випадку папськими легатами.
Більше того: кардинал Кох наголосив, що на момент оголошення цієї булли в Константинополі папа Лев IX, який її видав, уже кілька місяців як був мертвий; а це означає, що документ «не був дійсний канонічно».
Отож, зазначив кардинал, є «фундаментальна відмінність» між подіями 1054 року та 1965 року: перші стосувалися невеликої групи людей, тоді як другі підкреслювали зв’язки між двома Церквами.
Хоча Спільна декларація 1965 року не принесла негайної єдності, додав кардинал Кох, та вона започаткувала «еклезіологію Церков-сестер», згідно з якою обидві Церкви визнають важливість одна одної та висловлюють свою готовність вчитися одна в одної — необхідний перший крок на екуменічному шляху. А він, за словами префекта Дикастерію сприяння єдності християн, приведе до відновлення євхаристійного спілкування в майбутньому.
Синодальність, першість та «філіокве»
У своєму зверненні митрополит Йов наголосив на працях численних істориків Католицької та Православної Церков, які поставили під сумнів традиційний наратив про «схизму» 1054 року.
Серед них о.Мартен Жюжі — французький католицький священник і вчений, народжений 1878 року. Як зазначив митрополит Йов, о.Жюжі стверджував, що взаємні відлучення 1054 року були не початком розколу між Церквами, а радше «першою невдалою спробою покласти йому край».
Митрополит також звернув увагу на сильні слова спільної декларації 1965 року, в якій і Папа, і Патріарх проголосили спільне прагнення «віддати ці екскомуніки на непам’ять». Він наголосив на прогресі, досягнутому у розв’язанні богословських розбіжностей між Католицькою та Православною Церквами, зокрема щодо синодальності й першості. Також він згадав, що раз по раз папи сучасності, молячись Символ віри під час екуменічних зустрічей, утримувалися від «філіокве» (від Отця і Сина), яке століттями було джерелом напруженості між Церквами. Митрополит Пісідійський назвав рішення папи Франциска пропустити цю фразу під час екуменічної Вечірні в Римі минулого вересня знаком «великої надії».
Читайте також:
Чому Папа Лев пропустив слова Символу віри під час молитви в Туреччині?
Митрополит наголосив: на інституційному рівні вже досягнуто такого значного прогресу, що нинішнім пріоритетом має бути забезпечення його ширшого прийняття. Він наголосив, що єдність між Церквами стане реальністю лише тоді, коли її бажатиме й підтримуватиме не тільки ієрархія, а й духовенство та миряни.
фінансово.
Щиро дякуємо!
