У січні ц.р. в Римі відбулася конференція священиків з усього світу. Кожен день її праці завершувався Святою Месою або урочистою Вечірнею. Одна Меса й одна Вечірня були відслужені в екстраординарній формі. Що це за така форма і коли вона з’явилася?
Початки її виходять ще з VI ст., а вираз «екстраординарна форма Святої Меси» вперше вжив Папа Бенедикт XVI в апостольському листі Summorum Pontificium, опублікованому в липні 2007 р.
Спробуймо розібратися в цій історії. Хоча загалом чин Меси сформувався ще в Середньовіччі, але до появи книгодрукування в XV ст. було неможливо уникнути того, що в різних парафіях по всій Європі нагромаджувалися розбіжності в якихось молитвах. Тому в XVI ст. вселенський Тридентський Собор прийняв за потрібне уніфікувати чин. Ця праця завершилася за папи св.Пія V, який і ввів новий Месал по всій Церкві. Винятки було зроблено лише для деяких регіонів та чернечих орденів, які здавна мали свої обряди, дещо відмінні від римського. Наприклад, домініканці служили Месу за своїми власними книгами.
Пізніше Святий Престол кілька разів реформував Месал св.Пія V. Наприклад, уже в ХХ ст. св.Пій Х сильно змінив Меси Вербної неділі. Крім того, ці ж два папи зробили чимало для заохочення вірних до активної участі у Месі. Відомі такі слова Пія Х: «Потрібно молитися не під час Меси, а в ході Меси».
У конституції про Священну Літургію ІІ Ватиканський Собор покликав продовжити реформи Пія Х та Пія ХІІ, при цьому наполягаючи на збереженні багатьох суттєвих елементів. Проведена 1969 р. літургійна реформа сильно вийшла за межі запропонованого Собором, що викликало незадоволення багатьох католиків. Одним із найвідоміших критиків реформи став архієпископ Лефевр, згодом відлучений від Церкви за самовільні висвячення. Однак літургійна реформа викликала критику і з боку тих людей, чия лояльність щодо Церкви не викликала сумнівів. Багато хто побоювався, що зі спрощенням Літургії буде втрачено благоговіння, уявлення про сакральність того, що відбувається. Наприклад, кардинал Рацінгер, майбутній Папа Бенедикт XVI, часто критикував звичай, коли священик служить Месу обличчям до народу. Раніше священик стояв по той самий бік від вівтаря, що й вірні, а вони немовби йшли слідом за ним до Бога. Нове розташування було дозволене 1969 року, причому традиційного ніхто не скасовував. Ніколи не була заборонена й сама «стара» Меса, хоча Павло VI сильно обмежив право на її звершування. Слуга Божий Йоан Павло ІІ рекомендував єпископам сприяти її звершенню та суттєво пом’якшив обмеження, накладені Павлом VI; проте не став їх повністю скасовувати.
Втім, у більшості країн служити «стару» Месу, залишаючись вірним Церкві, стало важко. Для поширення її законного звершення у 1960-ті роки постала міжнародна федерація Una voce, яка складається з національних асоціацій.
2007 року новий Папа Бенедикт XVI написав апостольський лист Summorum Pontificium, у якому дарував кожному священикові право служити Месу за будь-яким із двох варіантів. У цьому посланні він і ввів поняття «ординарної форми» та «екстраординарної форми» Меси, закликавши до поширення обох форм та їхнього взаємного збагачення. Але тут постала нова проблема: більшість священиків уже просто не вміють служити Месу в «екстраординарній формі». У деяких дієцезіях Європи нещодавно почали вчити семінаристів обох форм Святої Меси, але брак викладачів не дає поширити цю практику.
Крім цієї ініціативи, в багатьох країнах відбуваються семінари, де священиків навчають звершення Меси в екстраординарній формі. Від 13 до 17 липня 2010 р. такий семінар уперше відбудеться і в нашому регіоні. Він призначений для священиків з України, Білорусі та Росії, відбудеться у Вітебську, недалеко від кордону всіх трьох держав. Організаторами семінару стали вітебська парафія кафедрального собору св.Варвари та мирянська асоціація Una voce Russia. Всі священики, які хочуть узяти участь у семінарі, можуть за телефоном у Москві + 7 963 657 04 52, за електронною поштою seminar.for.priests@gmail.com або на сайті www.unavoce.ru дізнатися про подробиці заходу.
Євген Розенблюм,
секретар координаційної ради Una voce Russia
фінансово.
Щиро дякуємо!
