Переслідування християн у XXI столітті

У всі часи репресії проти віруючих офіційно нібито не були спрямовані на їх знищення.

Але набагато хитріше.

Неполіткоректність або неповага до інакомислячих

Політкоректність у нинішні часи перетворилася на синонім слова «байдужість». Все починалося з боротьби проти рабства, боротьбою, розпочатою християнами у Великобританії. Але якщо раніше мова йшла про повагу до людини, яка має інший колір шкіри, то тепер політкоректність вимагає поваги до людини, яка має дикі переконання. Якщо ми хочемо вважатися сучасними цивілізованими людьми, ми повинні поважати і любити всіх, у тому числі людей, що пропагують аморальне життя та статеві збочення.

Якщо ваш начальник – содоміт, він цілком може змусити всіх співробітників піти на демонстрацію сексуальних меншин

Здавалося б, яке нам діло до всяких содомітів або GLBT-спільнот? Нехай собі грішать у своє задоволення, якщо їм так закортіло. Але ні, тут так просто не відбутися. Гомофобія в Європі давно вже вважається не просто поганим тоном, а злочином. Якщо ваш начальник – содоміт, він цілком може змусити всіх співробітників піти на демонстрацію сексуальних меншин. Подивіться на фоторепортажі подібних маршів у Європі. Там досить часто присутні звичайні сімейні пари: адже не піти на таке свято – значить прославитись гомофобом.

Ще гірше йдуть справи в європейських школах. Там в рамках статевої освіти дітям показують відеоролики про содомітів та їх стосунки. Вже повідомлялося про випадки позбавлення батьківських прав тих батьків і матерів, які забороняли своїм дітям дивитися це. А якщо знайдеться якийсь активіст, який буде виступати проти усиновлення дітей парами GLBT, його точно будуть вважати людиноненависником.

Християнам будуть дорікати християнськими ж заповідями

Ситуація виходить парадоксальна. Християнська моральність вимагає відмовитися від участі в гей-параді. Адже інакше ви берете участь у пропаганді гріха. Біблія також забороняє «спокушати одного з тих малих», тому правильно роблять батьки, які не пускають своїх дітей на згадані уроки. Але всі ці вчинки в очах звичайних людей не виглядають ні геройством, ні мучеництвом. Збоку це буде виглядати як зарозуміле презирство і невміння поважати альтернативну точку зору. Мабуть, саме в цьому й полягає головна небезпека майбутніх репресій. Нам будуть говорити, що ми називаємо свою віру «релігією любові», а самі ненавидимо людей. Християнам будуть дорікати християнськими ж заповідями. Як не сумно, помічниками гонителів стануть самі віруючі.

Небажання приєднатися до нових юрисдикцій

У Європі і США є все: і жінки-єпископи, і «чоловіки», які називають себе священиками. Безглуздо доводити цим людям, що вони грішать і профанують християнство. У них своє псевдобогословське обґрунтування цим гріхам та неправильне розуміння вчення про любов до ближніх. Найсумніше, що саме ці нібито християнські деномінації самим фактом свого існування санкціонують знищення безкомпромісних християн.

Нам скажуть – як це ви виступаєте проти GLBT-спільнот, якщо серед них теж є віруючі. Приєднуйтесь до них і не виступайте проти загальнолюдських цінностей.

За матеріалами: Релігія в Україні