Переображення слова

Кардинал Ів Конгар найбільше допоміг очищенню слова «мирянин»

Християнство змінило так багато чого в людській культурі… Сама ідея, скажімо, прав жінки або – тим більше – прав дитини не з’явилась би у свідомості ніякого суспільства, якби не культ Богородиці та Дитятка Ісус, а також зміни у ставленні до жінки й дитини. Таке цінне для нас слово «спільнота, спільність» – койнонія – мало відтінок значення «брудне, бо спільне». А щодо мирян, то це ще цікавіша історія.

Дослідження етимології слова «мирянин» провели після ІІ Ватиканського Собору Ж.де ла Потері та Дж.Ферро. Отже, на думку цих дослідників, необхідно розрізняти два слова: laikos i laos. Друге слово вживалося в елліністичних джерелах і означало «солдатів, не командирів», «піхоту, на відміну від моряків», «сільське населення». Слово laos багато разів (близько 2000) зустрічається у Старому Завіті, і 141 раз – у Новому. В Септуагінті воно має значення «народ, присвячений Богові», «народ Ягве», або й «народ» загалом. У Новому Завіті воно означає «вибраний народ – Ізраїль» або застосовується як визначення Церкви, Народу Божого (чи місцевої Церкви як конкретної спільноти).

Натомість слово laikos (латиною laicus) має негативний відтінок. Воно відоме мовознавцям із папірусів, які походять ще з ІІІ століття до Христа, але у Святому Письмі не вживається – ні у Старому, ні в Новому Завіті. І можна зрозуміти, чому!

Наприклад, на папірусі зі Стасбурга (колекція Райнера), який походить приблизно з 260 р. до н.е., це слово вжито у значенні «селюки, негідники», «недостойний чоловік», «негідна жінка» – як протиставлення людям шляхетного походження та вихованої поведінки. Цей відтінок слова laikos не був чужий ранньому християнству. Наприклад, зустрічається воно у Климента Римського, Климента Александрійського, Орігена. У Климента Римського воно стоїть у виразі «людина низького походження». На думку Ферро, це слово ніколи не означало нічого доброго: «негідний» або й «неосвічений».

Новий Завіт не знає слова «мирянин»

Крім того, майже в усіх словниках слово laik є протиставленням до визначень осіб духовних, а вирази «зісвіччення – лаїцизація», «мирське життя», «мирська поведінка» показують, що цей відтінок існує надалі. Ідея відділення Церкви від держави, яка панувала у світі з XVIII століття, вельми цьому посприяла.

Однак у сучасній «християнській мові», якщо можна так сказати, слово «мирянин», «лаїк» набуло зовсім іншого звучання. Як ото буває зі словами, воно змінило своє забарвлення, і сьогодні аж ніяк не можна робити якісь висновки про місце мирян у Церкві, виходячи з його етимології.

Найбільше допоміг очищенню цього слова, мабуть, кардинал Ів Конгар. У своєму опрацюванні про історію духовності мирян (Laicat; у: Dictionnaire de spiritualité, Paris 1976) він провів огляд, починаючи з Нового Завіту. І, думаю, багатьом сучасним мирянам, активним і діяльним синам та донькам Католицької Церкви, буде цікаво дізнатися, що Новий Завіт… не знає слова «мирянин». У цих текстах згадуються «брати», «учні», «стадо»… «святі».

Розвиток терміну «мирянин» ішов століттями; парадоксальним чином, унаслідок антиклерикальних настроїв та революцій це слово знову набуло подвійного значення: як не-монах і не-священик у Церкві, а також як людина взагалі з-поза Церкви («мирська»). Особисто я вбачаю в цьому відлуння того, що Бог, Який сам є Слово і створив світ словом, – бореться за слова в нашому світі. Бо коли західні суспільства масовано зісвіччилися, то в лоні Церкви виникли рухи та спільноти, чиєю метою було виховання віруючих мирян, справжніх «святих Господніх».

Бо слово, з погляду віри, ніколи не буває самим лише звуком.