Розмірковуючи над цим питанням пригадується народна приказка: «Чоловік повинен посадити дерево, збудувати дім і виростити сина». В наш час цю народну мудрість можна перефразувати по-іншому, через що вона, щоправда, не втратить свого змісту: «Людина повинна доглянути за Планетою, в якій буде збудоване її житло, в якому будуть рости та виховуватися її діти».
Саме в такій послідовності, в будь якій інтерпретації народного прислів’я, повинна діяти людина. Коли говорилося про «дерево» – це розумілося, як символ ставлення до території на якій живеш, свого роду «екологічний закон нащадкам», адже ніхто не буде будувати своє житло на смітнику. Нашим пращурам було зрозуміло, що потрібно віддати, так би мовити, данину землі на якій вони жили, що здоров’я, як теперішнього, так і майбутнього покоління залежатиме від того, яку їжу вони будуть споживати, яку воду пити та яким повітрям дихати.
Планета потерпає від «зневаги» над собою і відбувається зворотна реакція. Це ні в якому разі не є «планетарною помстою» за сюжетами блокбастерів, чи фантастичних оповідань, це – наслідок непоміркованої ери атому, глобалізації і новітніх технологій. Його вирішенням є повернення до розуміння Землі, як великого дому, в якому можна прихиститися і звести свою маленьку, привабливу хатинку, де буде зароджуватися, зростати і процвітати маленьке ціле – сім′я, яка буде розвиватися без загрози «сім′ям-сусідам», як в теперішньому, так і в майбутніх часах.