Тит 2,11-14; 3,4-7. Мт 3,13-17.
Достойні богомольці, вірні святої Церкви й нашого собору святого Юра,
радію з вами та щиро молюся до Господа й дякую йому, що благословить нам спільно молитися у цьому році на велике свято Богоявлення Господа нашого Ісуса Христа. Є такі особи також, поруч нас, які принаймні, приходять у церкву один раз у рік й тільки на це свято, щоб набрати посвяченої води, принести додому, причаститися нею, промити очі свяченою водою, додати її до вареної страви, окропити цією водою своє помешкання і мати її, цілющу, у своєму домі.
Відомо, що без води кожне життя завмирає, навіть, наш організм у більшості відсотків складається із води. Вода – життя тваринного і рослинного світу на землі! Така проста у хімічному складі ( H2O), а така необхідна для життя усього створеного на землі. Ось, Господь такий простий і єдиний, геніальний, неперевершений Мудрець, який творить дуже дивні, а водночас прості речі, на що неспроможна жодна людина. Бо людина усе заплутує та ускладнює, а Бог чинить усе спрощено, докладно і життєво. У Бога усе живе, усе має своє призначення, навіть, каміння росте, пісок рухається і вистеляє морське дно, утримуючи високий тиск морських вод.
А без води не можна мати навіть чистих рук! З одного боку вода дає життя на землі, а з іншого – її використовують, щоб змивати бруд з різних речей, вона служить, як засіб очищення.
У воду ввійшов сам Спаситель світу, щоб прийняти хрещення від Йоана. Він не повинен був цього робити, бо він Бог, Творець, який створив не тільки води, а небо й землю та усе, існуюче й також, незнане людям. Син Божий прийшов у світ як немовля, прийнявши людський вид, щоб прирівняти в багато чому себе до людей, показуючи нам таку велику вірність, бо віддав своє життя з любові до нас, щоб вчинити нас учасниками вічного щастя та неба. Христився той, хто не повинен цього робити, а вчинив це тому, бо Господь прийняв на себе усі людські гріхи, будучи самою Святістю. Син Божий так дуже нас полюбив, що прийняв на себе вид раба, грішника, хоч гріх не смів діткнутися його бездоганної святості та досконалості. Грішний люд, за дозволом Божим, знущався над його особою так, що посмів оскаржувати Божу святість на людському несправедливому суді, понизив Сина Божого нижче від розбійника (пор. Ів 18,39-40). Води злякалися Христа, коли він увійшов у них, а люди у своїй жорстокості розіп’яли його не боячись нічого! А потім його катували та розіп’яли на хресті. Господь ввійшов у воду на рівні з грішним людом, що підходив до Івана Хрестителя, отримати хрещення. Він освятив та очистив не тільки води Йордану, а усі хрестильні води. Коли Предтеча побачив Господа у воді, який зближався до нього, – тремтів з переляку від його добровільного пониження. Боронився Йоан, не бажав його хрестити, знав, що це зайве і несправедливе відносно Бога. А Господь йому сказав, щоб він не лякався, а необхідно «здійснював правду», – вказав на необхідність Хрещення. Ще більше від цього акту пониження Ісуса у воді, присутні люди стали свідками того, що, вийшовши із води над Христом розкрилося небо, на нього зійшов Дух Божий мов голуб, а найголовніше, – пролунав голос з неба: «Це Син мій любий, що його я вподобав» (Мт 3,17). В такий очевидний спосіб рівної вертикалі відбулося проголошення для людей Пресвятої Тройці! Небесний Отець облюбував собі Сина, тобто, об’явив людям, що його уподобання та любов здійснюється у Сині, бо, сам Христос сказав: «Я і Отець – одно» (Йн 10,30). На свято Різдва, люди не прийняли Бога, відвернулися від нього, забули про очікуваного Месію; а в день хрещення Сина Божого, сам Небесний Отець проголосив його для людей як того, кого він любить і того, хто рівний йому. Бо й сам Спаситель прорік: «Хто мене бачив, той бачив Отця» (Йн 14,9).
В житті Ісуса Христа, у його навчанні, коли сьогодні святкуємо Хрещення Господнє, вода відігравала велике значення, бо він, насамперед, охрестився водою, згодом перетворив воду у вино в Кані Галилейській (пор. Йн 2,7-9). Декому із хворих казав піти й вмитися у воді й вони ставали здоровими, їх очі бачили (пор. Йн 9,7). Син Божий любив ходити берегом понад водою. Часом навчав людей із човна, сідав у нього, відпливав по воді недалеко від берега, а люди сиділи на березі й слухали його науки. Господь так любив воду, що вона слухала його, а він крокував розбурханими хвилями, навіть, його учні боялися, казали, що це – примара, він натомість, дозволив апостолові Петрові пробувати ступати неспокійними хвилями води. Одного разу Ісус сидів біля криниці, до якої завітала жінка самарянка. Просив її води напитися, а їхнє знайомство закінчилося тим, що ця побігла у місто, залишивши свій глечик та скликала людей до нього, стверджуючи, як про Христа, Месію (пор. Йн 4,7-40). Ісус Христос розпоряджався апостолам, щоб ті закинули сіті у воду озера і, хоч вони за цілу ніч не зловили, жодної рибини, на його слово це водне місце було повне риби, бо вони ледве витягнули свої сіті переповнені рибами. Спаситель перед своїми страстями, схиляючись, обмивав водою ноги апостолам, як символ покори та очищення їхніх душ (пор. Йн 13,1-11). Одного разу Господь пригадав про велике значення поданої води тому, хто спраглий: «Хто напоїть вас кухлем води тому, що ви Христові, – істино кажу вам, – той не втратить своєї нагороди» (Мр 9,41). А, коли Ісус Христос помер на хресті: «… один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно ж кров і вода» (Йн 19,34). Ось, деякі символи й велике значення, які оберталися навколо води, що були пов’язані з життям нашого Господа. Вода не тільки потрібна для життя людського тіла та навколишнього середовища, але Ісус Христос при зустрічі із Никодимом зазначив: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможний увійти у Царство Боже» (Йн 3,5). Ми з вами охрещені водою в ім’я Пресвятої Тройці, стараймося про можливість діяти у нас Святому Духові, щоб бути здібними увійти в Небесне Царство!
+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський
19 січня 2012 р.Б. Архикатедральний Собор Святого Юра
фінансово.
Щиро дякуємо!
