27 січня відзначається Всесвітній день Голокосту. Він установлений Генеральною Асамблеєю ООН не так давно: 2005 року. Дату 27 січня обрано тому, що саме цього дня радянські солдати звільнили полонених концтабору Освенцім (Польща).
Про масові винищення за національною ознакою, про загиблих під час війн і конфліктів, а також про те, чи важливіше винищення євреїв від винищення людей інших націй – розмов і бійок не бракує. Чого бракує, то це зважених поглядів і спокійних підходів. І тим більше порадував запис Євгена Розенблюма – московського історика, члена Міжнародного товариства «Pastor Angelicus».
Його роздуми викликані нещодавнім конфліктом у Росії, в Ростові-на-Дону, де без погодження з місцевою єврейською спільнотою міська влада змінила напис на меморіальній дошці. Замість «тут було знищено понад 27 тисяч євреїв» тепер написано «понад 27 тисяч мирних громадян». І понеслося…
І ось що думає історик-єврей про питання Голокосту.
Насамперед я озвучу очевидну істину: будь-яке вбивство людини, крім випадків необхідної самооборони або захисту третіх осіб, – це тяжкий злочин. Убивство людей тільки через їхню національність, у тому числі жінок, стариків, дітей, – тим більше. І Голокост – це трагедія, яку не дозволено забути. «Забуття приведе до повторення» – ці слова я чую вже десятки років. І це правда – але не вся. Що далі, тим більше я боюся, що до повторення може призвести прямо протилежне: фетишізація Голокосту, нездорові спекуляції довкола нього.
Ще один заяложений вираз: «Голокост – унікальна подія в історії». Перепрошую, в якому сенсі? Голокост – унікальна подія; битва при Фермопілах – унікальна подія; відкриття Америки – унікальна подія. В історії будь-яка подія унікальна, цим вона й відрізняється від фізики.
А якщо йдеться про те, що Голокост – це щось якісно відмінне від усього, то ці слова – брехня, й до того ж вельми небезпечна. Людей у різні часи і в різних країнах убивали тільки через їхню національність. Ті ж самі нацисти винищували не лише євреїв, а й циган. Усташі вбивали сербів. Младотурки різали вірмен. Гуту і тутсі по черзі винищували одне одного в Руанді. Мітрідат VI Євпатор за один день перебив усіх римських громадян на території Понтійського царства.
Час від часу ми читаємо про те, як банда скінхедів убила на вулиці того чи того кавказця або таджика. Ці злочини різняться за своїм масштабом (один таджик і шість мільйонів євреїв), за наявністю або відсутністю бажання знищити цілий народ (нацисти хотіли повністю знищити євреїв, а завдання скінхедів зазвичай – лише «очистити свою землю»), але суть справи одна: вбити людину тільки з огляду на її національність. І якщо ми хочемо, щоб Голокост залишився грізним попередженням у пам’яті всього людства, а не тільки євреїв та німців (а я дуже цього хочу!!!), то в жодному разі не можна проголошувати його якоюсь особливою, над-історичною подією.
Контекст Голокосту буде неповний без усього, що становило ідеологію нацизму і до чого ця ідеологія призводила на практиці: без геноциду циган, без програм з винищення розумово неповноцінних, інвалідів та інших «непродуктивних елементів», без ворожості до християнства, без «лебенсборнів», зрештою!
Заміна слова «євреїв» на «мирних жителів» викликала бучу в Ростові, бо влада (як завжди) і не подумала спитати єврейську спільноту, а та здійняла крик. Однак місце страти було вибране не для страти євреїв, а просто як місце страти. Всіх: євреїв, циган, душевнохворих, інвалідів, підпільників, військовополонених. Бо непрактично страчувати в різних місцях, краще звезти всіх в одне місце. Ним стала Зміївська балка. Більшість із загиблих становили євреї – більшість, але не всі. Якщо мета галасу довкола меморіалу – не «виділити» єврейські жертви, а «повернути національність жертвам Голокосту», то не треба їх виділяти взагалі. Я не знаю точних цифр, але навіть якщо на 26,5 тисяч євреїв було 500 циган, підпільників тощо, – і навіть якби їх було лише 50, – то і в цьому разі пам’ять про вбитих людей має бути збережена. А тому писати «27 тисяч євреїв» – некоректно. Мені не подобаються заяложені й безсенсовні слова: «тільки євреїв убивали лише за те, що вони євреї». Було би щонайменше дивно вбивати циган за те, що вони євреї. Їх убивали за те, що вони цигани. Так само як євреїв убивали за те, що вони євреї а не, скажімо, душевнохворі. За це вбивали душевнохворих – без розбору національності.
Бабин Яр
Восени минулого року я побував у Києві, відвідав Бабин Яр. І відзначив, що пам’ятники дуже різним людям стоять поруч на тій самій землі, в якій ці люди лежать. Чому б не зробити так само в Ростові? Я не знаю, скільки і кого вбили нацисти у Зміївській балці, але невже не можна зберігати пам’ять про всіх убитих, не міряючись тим, хто більше постраждав?
Є відомі слова про те, що смерть однієї людини – це трагедія, а смерть десятьох тисяч – це статистика. Беручись за підрахунки, скільки постраждало євреїв, скільки циган, а скільки підпільників, ми перетворюємо трагедію на статистику.
Навіщо?
Довідка
Євген Розенблюм, нар. 1982 р., історик, випускник РДГУ. Автор статей з історії Католицької Церкви та літургіки, опублікованих у «Католицькій енциклопедії» та інших виданнях. У 2008-2011 роках – секретар, потім член координаційної ради асоціації Una Voce Russia.
фінансово.
Щиро дякуємо!
