Подорож до коренів «Ковчега»

Подвір’я Ля Ферм

Нещодавно мені випала нагода побувати у французькому Тролі – місці, де Жан Ваньє заснував першу спільноту «L’Arche» – «Ковчег». Пропозиція виглядала дуже привабливою, тим більше, коли я дізналася, що реколекції для невеликої групи (близько 20 осіб) проведе сам засновник «Ковчега».

Мене звати Ліда, я живу у Львові і працюю в Центрі духовної підтримки осіб з особливими потребами «Емаус». Це – структурний підрозділ Українського католицького університету. Центр споріднений зі спільнотами «Ковчег» та «Віра і Світло», які заснував Жан Ваньє. Наша місія – через різноманітні ініціативи і ЗМІ проголошувати нову модель суспільства: відкриту до тих, хто відкинений через свою розумову та фізичну неповносправність.

Я бачила Жана Ваньє лише раз у житті, навесні 2007 року, коли він приїжджав до Львова на святкування 15-річчя руху «Віра і Світло» в Україні. Високий, сивий старий чоловік у картатій сорочці… Пам’ятаю, як вразила мене величезна кількість духовенства на тій зустрічі – здавалося, всі монастирі зібралися разом. Все, що говорив Жан, було дуже просте, без особливих емоцій та спецефектів. Запам’яталося, що Жан Ваньє, як і всі, хто був із ним, вийшли босоніж на сцену Оперного театру, де відбувалася зустріч. «Друзі» –неповносправні особи поводилися так, ніби й не було очей, які пильно стежили за ними. Вони були вільні, танцювали під музику, сміялися.

А цього разу я готувалася до «зустрічі зблизька».

Наша група з Жаном Ваньє

«Ферма»

Місце, де мали відбутися реколекції, називається Ля Ферм, у перекладі – Ферма. Отець Тома Філіп – домініканець, духовний наставник Жана Ваньє, 1971 року викупив цю ферму і переробив її на реколекційний осередок. Отець Тома жив тут аж до своєї смерті 1993 року. На території Ля Ферм, у «Райському саду» біля великої каплиці, знаходиться його могила.

Сьогодні у Ля Ферм проживає спільнота з 16 осіб, включаючи одного чоловіка – Івона, з легкою формою розумової неповносправності. Місія Ля Ферм – молитися, приймати гостей, поширювати духовність «Ковчега» через реколекції, книги, відео- та аудіозаписи.

Жан Ваньє на території Ля Ферм

Досить швидко я зрозуміла, що майже все у Ля Ферм має символічне значення, свою історію. Наприклад, виставлення Пресвятих Дарів відбувається там, де колись були ясла для худоби (сьогодні це Мала каплиця). Щодня від ранку до вечора тут відбувається Адорація. Крім цієї Малої каплиці є ще Велика, куди щодня на Літургію збираються усі спільноти «Ковчега» з Тролі.

Велика каплиця на території Ля Ферм

Тролі

На сьогодні тут налічується п’ять домів спільноти «Ковчег», а ще чотири їх у сусідньому селі. Є чотири майстерні, де щодня працюють особи з особливими потребами, і магазин, що продає вироби цих майстерень.

Майстерня «Ляршу»

У Тролі ми бачили будинок, де у серпні 1964 року постала перша спільнота. Вона складалася лише з трьох осіб – Жана, Філіпа і Рафаеля. Але дуже швидко все змінилося: в березні 1965 року о.Тома попросив Жана взяти відповідальність за великий дім із 30-ма розумово неповносправними віком від 15 до 25 років. Раніше це був інтернат, у якому о.Тома був капеланом.

Жан Ваньє зв’язався зі своїми колишніми студентами з Франції, Англії та Канади і попросив про допомогу. Багато з них відгукнулися, приїхавши до Тролі, а згодом, повернувшись додому, стали засновувати спільноти «Ковчега» у своїх країнах.

Літургія у великій каплиці. Міністрант – член «Ляршу» (розумово неповносправний чоловік)

Спільноти «Лярш», як постійно підкреслює Ваньє, є спільнотами завіту. Цей завіт – обітниця, яку люди дають одне одному, оселяючись разом. Він будується на глибоких особистих стосунках та взаємній любові, на великій повазі до людини. У багатьох країнах Європи достатньо соціальних гарантій для неповносправних, але соціальні гарантії (житло, харчування, догляд) не замінять найважливішого – дружби, любові, спілкування. Можна дати людині хліб і цим нагодувати її тіло, але можна, як говорив святий брат Альберт Хмельовський, самим стати для когось хлібом.

Форестьєр

До цієї спільноти належать люди з найглибшими формами неповносправності. Багато з них – на інвалідних візочках, їхні тіла деформовані, деякі не можуть говорити і не володіють своїм тілом. Саме до цієї спільноти нам із подругою випало потрапити на обід останнього дня реколекцій. Зізнаюся, це було нелегко.

У Форестьєрі

У сім’ях, де є неповносправні, буває так, що коли хтось не вміє їсти правильно, то його радше не садять за столом з іншими. Я зрозуміла, що неповносправним людям взагалі рідко дозволяють бути собою. У Форестьєрі ж ніхто не боїться цього. По обіді асистент Форестьєра провів нас будинком, де живуть члени спільноти, показав каплицю, де знаходяться Пресвяті Дари.

Асистенти Форестьєра – люди різні. Хтось тут уже багато років і збирається провести у спільноті все життя. Хтось тимчасово – як молода дівчина, що приїхала на декілька місяців, перед вступом в університет. Зустріли ми й семінариста, який відчув прагнення побути певний час у цій спільноті.

Майстерні

Майстерні розташовані у великих просторих приміщеннях. Кожна майстерня має свою спеціалізацію – тут виготовляють керамічні вироби, свічки, мило, посуд, прикраси. Одна з майстерень займається упаковкою парфумів. Цю роботу їм дає одна з відомих французьких парфюмерних компаній.

Майстерня «Лярш», що спеціалізується на кераміці

Люди з особливими потребами вчаться тут усвідомлювати свою важливість, робити щось, що має сенс, що є потрібне для інших, працювати в команді. Завдяки майстерням життя «особливих» людей не таке одноманітне. Часто можна почути, як людей з розумовою неповносправністю називають «інвалідами», «хворими», «непридатними». Здебільшого ніхто не наважується з ними спілкуватися. У Тролі «особливі» мають радість спілкування з іншими. Вдома (в будинках «Ковчегу») на них чекає спільнота, мов любляча сім’я.

Магазини Ляршу

Речі, виготовлені в майстернях, можна придбати у магазині неподалік. Товари цього магазину користуються великим попитом, особливо у гостей Ферми. Звідти вони разом з приїжджими розходяться цілим світом.

Жан Ваньє

Жан Ваньє, здавалося, абсолютно не змінився відтоді, як я його бачила вперше. Мене зворушила його скромність: щоразу, коли ми співали або молилися, він тихенько заходив, сідав на підвіконня й чекав, коли ми закінчимо. Тільки потім ішов на своє місце і починав говорити. Темою реколекцій було Євангеліє від св.Йоана. Щодня ми читали декілька розділів, а Жан їх пояснював. Його слова були прості; усі події Євангелія, здавалося, становили його щоденну реальність. До кожної історії він наводив свідчення, приклади.

Я запитала Жана, якими є його найбільші відкриття про людину. Він відповів: зрозумів, що всередині кожної людини багато страху. Ми боїмося інших, тому відмежовуємося від них. Цей страх породжує конфлікти і навіть війни. Ісус хоче зцілити нас, як зцілив св.Франциска, який спершу злякався, зустрівши прокаженого, а потім відкрив для себе, що прокажені теж прекрасні. Найважливішим, найглибшим засобом подолання страху, за словами Жана Ваньє, є зустріч з Ісусом. Він дає силу, щоб навчитися любити.

Святий Дух говорить про вірність укладеному завіту. А вона важка і часто викликає внутрішню боротьбу. Вірність виникає з благодаті Святого Духа. А ще, сказав він, Дух говорить: для Церкви дуже важливо відкрити, що неповносправні є даром.

Я з Жаном Ваньє

Під час нашої розмови Жан Ваньє згадував свій другий приїзд в Україну 1989 року. Тоді, за його словами, зібралися християни різних конфесій – католики, православні, п’ятидесятники. Це був дивовижний досвід єдності. Жан добре знає про міжконфесійну напруженість. Він наголосив, що саме розумово неповносправні можуть стати джерелом єдності, бо для них неважливо, до якої конфесії належать їхні батьки: вони відкривають свої серця для Бога і для людей.

***

Пригадуються слова з вірша про Мати Терезу: «Коли до неї прийшла смерть – не змогла забрати життя. Мати Тереза віддала його Богу і людям». Я певна, ці слова пасують також отцю Томі, через якого Святий Дух покликав Жана до створення «Ковчегу». Мабуть, він є тим одним із ще не канонізованих святих, які заступаються за нас у небі.

Фото о.Томи Філіпа

Могила о. Томи Філіпа

У будинку «Форестьєр»

Статуя Богородиці на території Ля Ферм

Адорація в малій каплиці – Пресвяті Дари на місці, де колись були ясла для худоби

Літургія у великій Каплиці

Жан Ваньє з православним священиком з Парижа

Колишній інтернат, де капеланом був о. Тома Філіп. З 1965 року – дім спільноти «Лярш»