Християнська любов не рівнозначна з ласкавими вчинками. З людською ввічливістю співвідноситься страшенно багато сентиментального романтизму.
Чи пам’ятаєш велике сяйво, яке било від тебе, коли ти дав свій плащ жебракові, допоміг сліпому на сходах, перевів бабцю через вулицю і дав десять доларів на пожертву, аби полегшити життя вбогій удові? Тепло задоволення від самого себе пронизувало ціле твоє тіло, і хоч ти ніколи не вимовив цього вголос, у тиші серця собі, однак, казав: «Але ж я хороший!», або: «Фантастика! Я виконав свій добрий учинок на сьогодні!» Добрі вчинки мають бути не засуджені, а схвалені.
Прагнемо тут наголосити, що ніщо не завдає такої шкоди здоровій доброзичливості, як переконання, що ми маємо виконати один добрий учинок щодня. Чого ж один добрий учинок? А як щодо всіх інших учинків? Християнська любов є навичкою, а не одним відокремленим учинком.
Чоловік із дружиною поїхали на прогулянку. Бачать молоду блондинку на узбіччі. Чоловік виходить, аби їй допомогти. Чи він би це зробив, якби тій жінці було п’ятдесят років? Він змінює їй пробите колесо, бруднить свій одяг, ранить пальці, але виконує все премило, з надмірною солодкістю і полум’яним поглядом. Коли повертається до свого авто, а його серце тішиться добрим учинком, жінка каже: «Хотіла б я, щоб ти був такий милий до мене, коли я тебе прошу покосити газон. Вчора, коли я тебе попросила принести молока, ти мене спитав: ти що, каліка?»
Бачиш тепер різницю поміж одним добрим учинком і навичкою? Християнська любов є навичкою, а не вибухом чи сантиментом; вона є чеснотою, а не ефемерним настроєм чи імпульсом; вона є рисою душі, а не окремо взятим добрим учинком.
Слуга Божий архиєпископ Фултон Джон Шін (1895-1979)
“Preface to Religion”, 1946р.
фінансово.
Щиро дякуємо!
