Ходила я недавно стригтися.
У старшої перукарки голова боліла, вона сиділа з винятково нещасним виглядом. У молодшої без кінця щось падало з рук – то ножиці, то гребінці.
– Не наш день сьогодні! – сказала старша. – Ото тільки даремно ми з тобою той гороскоп читали. Треба якусь іншу газету взяти, може, там правильніший гороскоп буде.
Від почутого я ледь не зареготала вголос, настільки це було кумедно. Отже, для цих людей ворожіння по зірках є чимось на кшталт язичницьких домашніх божків, яких можна було бити батогом, коли щось у хаті не вдавалося, відставляти в куток «на покарання» і вибирати собі кращого божка. Принаймні, вони не такі вже сліпі щодо газетних гороскопів…
Але не такі вже й видющі. Отож я їм розказала історію з власного досвіду. Її знають мої близькі та приятелі, а ще я її вам розкажу. Може, згодиться.
Свого часу, коли я була молода, щойно випущена з факультету журналістка, робили ми одну молоду газету, в якій я, зокрема, займалася останньою сторінкою. Замовлення жартів-кросвордів-анекдотів, читацькі листи, рецепти, інші дурнички. Також і гороскопи.
Так ось. Роблення гороскопів виглядало так. Приходив до редакції один такий «фахівець із зіркової мови», вручав мені сірий видрук, на якому для кожного знаку Зодіаку було написано півтора-два рядки.
За вкрай рідкісними випадками – майже те саме. З тижня в тиждень. З місяця в місяць. «Лев. Зірки віщують сприятливий час. Терези. Зірки віщують несприятливий час.» Або навпаки.
Що робить нещасний редактор полоси, отримуючи такий матеріал? Звісно, ліпить «канхветку» з того, що має. Одному знакові «сприятливий час» тлумачився як успіхи в коханні, іншому – як успіхи в роботі (ну бо чимось же треба врізноманітнити текст??), третьому зірки «віщували» нове знайомство (а чого би й ні, ми щодня стикаємося з новими людьми). І так далі. Наскільки вистачало вимученої фантазії. Звіряючись із попереднім номером газети, щоб не вліпити щось геть однакове.
І хоч до церкви я тоді ще не ходила, проте й у гороскопи та інше не мала підстав вірити.
…У польському серіалі «Отець Матеуш» є пречудовий діалог із двох фраз. Коли один аферист-«цілитель»-астролог запитує отця: «Ви з-під якого знаку?» – священик, коротко усміхнувшись, відповідає: «З-під знаку Хреста». Як для християнина, це суть усієї справи…
Однак у фільмі астролог був таки аферистом, а в житті буває різне. «Друга частина марлезонського балету» в цих записках стосується не газетних гороскопів як цілком відвертої дурниці, а самого явища. Якось я потрапила в гості до давньої приятельки, з якою не бачилася років двадцять. «А хочеш, я на тебе гороскоп складу?» – ні, в жодному разі! «Та я складу, мені ж для тебе неважко, і це безкоштовно, я тільки з замовників гроші беру». Я сказала ні, однак потім подружки пішли «дивитися гороскопи» про свої життя, заодно й на мене склали, вже не питаючись. «Тобі треба щось сильно змінити у житті, така твоя карта», – сказала приятелька, а я тільки подумала собі, що зв’язок із зірками, видно, утруднений, швидкість світла у Всесвіті падає, раз зірки тільки зараз їй сказали про «потребу», а я вже півроку як без роботи, змінила звички, вподобання, друзів і ще багато чого. Тобто сама по собі карта мене аж ніяк не вразила.
Зате, повернувшись додому, я тут-таки розхворілася – різко, тяжко, на цілий місяць. Погіршення було раптовим, за якісь 15 хвилин. Відпустило після запрошення додому священика з екзорцизмом…
Так що газетні баєчки то дурниці, так насправді. Але не дай Боже вірити у гороскопи всерйоз. Кликати у цей світ того, кого тут не треба.
_________________________________________________________
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
