Розмова з о.Янушем Марією Анджеєвським ОР
-Що таке Рік Віри, навіщо Церква дає нам певні «роки», присвячені конкретним темам?
– Рік Віри, як на мене, є даром від Бога. Він даний нам, щоби ми замислилися на своєю вірою: яка вона взагалі? Першим пунктом у цьому питанні для мене як для екзорциста є такий: наскільки ми віруємо, що наш Бог – такий прекрасний, живий, хороший, милосердний, чудотворний? Ісус сказав до своїх учнів, Апостолів, що якби їхня віра була принаймні з гірчичне зерно завбільшки… Тобто, швидше за все, вона не була навіть така «велика». Чи наша віра більша за віру Апостолів? – сумніваюся.
– А що робити для збільшення нашої віри?
– Що зробити, аби наша віра була чимось реальним, а не тільки ідеальним? По-перше, думаю, варто сказати, що «автором» віри є Бог. Ми собі не «збудуємо» віри якимись своїми вправами. Мою віру дуже сильно зміцнює жива дія Бога, якого я бачу. Тобто бачу, як Він діє, зцілює, звільняє від бісів. Мені соромно, бо майже щоразу я дивуюся. Тобто я нібито віруючий, я вірю, що Бог може це зробити, – але коли Він раптом це робить, то я дивуюся. Це певний «діагноз» моєї віри. Але думаю, що така сильна молитва, яка дає нам шанс немовби «торкнутися» Бога, «упіймати» Його дію, є для нас – принаймні, для мене як священика – чимось основоположним для віри. Аби я насправді повірив, що Бог таки тут, і що Він такий прекрасний і чудовий, так прекрасно діє.
Наступним засобом, який я би дуже рекомендував для зміцнення віри, є маленька книжечка Анни «Дозвольте Богові обняти вас любов’ю», або «Дозвольте любові охопити вас» (Pozwólcie ogarnąć się miłości). Це книжечка, яку я прочитав приблизно десять років тому, і постійно до неї повертаюся. Вона, можливо, набагато краще за численні «розумні» джерела нашої віри показує Бога Отцем – добрим, чудовим, і МОЇМ: не якимось далеким, відстороненим, а саме моїм. І я переконаний, що для віри це необхідно.
– Читати літературу, що походить з об’явлень, може бути корисно, але може бути сприйняте й виключно на емоційному рівні…
– Ну бо, крім цього, у Рік Віри варто було би сильно замислитися над об’єктивним формулюванням нашої віри. Я постійно стикаюся – в Україні й Польщі, у парафії та на паломництві – з людьми, які вважають себе віруючими… тільки що при цьому вони не знають: вони вже католики, чи ще православні, чи вони екуменісти. Коли з ними випадає говорити про Біблію – вони не знають різниці поміж Святим Письмом у російського православ’я і грецького, у Католицької Церкви і в протестантів… Вони трошки подібні до людей Ніневії, про яких Бог сказав до пророка Йони, що не відрізняють лівої руки від правої. Чи вони у цьому винні? – можливо, що й ні; Бог не звинувачує мешканців Ніневії в тому, що вони неграмотні. Я не збираюся звинувачувати тих, із ким працюю. Але переконаний, що кожен із нас зобов’язаний свою віру поглиблювати. Кожен зобов’язаний поставитися серйозно до того, ким він узагалі є. І якщо хтось всерйоз вважає себе католиком, охрещеним у Католицькій Церкві або який свідомо перейшов до Католицької Церкви, то нехай така людина подивиться: який же канон Святого Письма у цій Церкві, який її Катехізис, як розуміти основні моменти віри саме у Католицькій Церкві.
І якщо раптом цей Рік Віри стане для людини нагодою справді поглибити свою віру в Бога Живого, чудового, який тут живе і якого ми також можемо ОБ’ЄКТИВНО пізнавати у Святій Католицькій Церкві, – то я скажу, що ця людина не втратила часу надаремно.
фінансово.
Щиро дякуємо!
