Читаючи повідомлення про постанову Європейського трибуналу прав людини щодо відмови жінці в евтаназії, неможливо не згадати приклад старіння, який залишив світові Йоан Павло ІІ. Приклад прийняття старості, слабкості, недомагань, яких уже не вдасться виправити, і які треба вміти прийняти. Бо тільки те, що правильно прийняте, приносить правильні плоди.
Отже, Трибунал, який розглядав справу однієї 82-річної швейцарки, відмовив їй у праві на евтаназію, якої вона домагалася через те, що не хоче далі старіти. Трибунал тільки зобов’язав Швейцарію краще врегулювати приписи щодо евтаназії.
Рішення винесене чотирма голосами, троє суддів записали осібну думку, але тільки щодо тієї частини рішення, яка стосувалася зобов’язання Швейцарії врегулювати приписи щодо рецептів на смертельні ін’єкції.
Швейцарське законодавство дозволяє «асистоване самогубство», коли пацієнт невиліковно хворий; натомість воно карає за допомогу та намову до самогубства з егоїстичних приводів. Згідно зі ст.115 швейцарського карного кодексу, за це загрожує ув’язнення до п’яти років або штраф.
Рішення Трибуналу винесене у справі жінки, якій нині 82 роки і яка ніколи серйозно не хворіла, але упродовж багатьох років, спостерігаючи, як насувається старість і сили її полишають, казала, що хоче померти. 2005 року, після невдалої спроби самогубства, жінка півроку перебувала в психіатричному шпиталі, але терапія не принесла виправлення. Швейцарка боялася наслідків наступної невдалої спроби самогубства, тому визнала, що найкраще буде, як їй випишуть 15 г пентоталу соди. З цією метою вона звернулася до організації EXIT, яка надає допомогу у виконанні самогубства, але там ствердили, що важко буде знайти лікаря, який порушив би приписи щодо рецептів. Це підтвердилося: троє лікарів, до яких скеровували це прохання, відмовилися.
2009 року Рада у справах здоров’я кантону Цюріх відкинула прохання жінки про згоду виписати такий рецепт. Рада відповіла, що ні європейська конвенція прав людини та основних свобод, ні швейцарська конституція не накладають на закон обов’язку забезпечувати громадян засобами для скоєння самогубства.
Подальші скарги швейцарки відкинули також суди інших інстанцій, спершу в Цюріху, потім Федеральний найвищий суд. Після його вироку жінка написала до 170 психіатрів, просячи про висновок, який дав би їй підставу для отримання бажаного рецепту. Всі відмовили.
У цій ситуації жінка звернулася до Європейського трибуналу прав людини, але й там одностайно відповіли, що вона сама порушує ст.8 європейської конвенції прав людини, яка гарантує право на пошану особистого та сімейного життя. Проте швейцарському законодавству велено уточнити, коли лікар має право, і чи має, виписати смертоносний рецепт у ситуації, коли особа, яка бажає померти, не страждає від невиліковної хвороби.
Молитва в старості
(Цей текст, кажуть, надіслав Юрію Герману, сценаристу, письменник Даниїл Гранін.)
«Господи, Ти знаєш краще за мене, що я незабаром постарію.
Втримай мене від непереборної звички гадати, ніби я зобов’язаний з будь-якого приводу щось сказати.
Врятуй мене від прагнення втручатися у справи кожного, аби щось покращити.
Нехай я роздумуватиму – але не буду занудою. Нехай буду корисним, але не деспотичним. Убережи мене від спокуси детально викладати безконечні подробиці…
Дай мені крила, щоб я і немічним досягав мети.
Опечатай мої вуста, якщо я хочу повести мову про хвороби».
За матеріалами: wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
