Ця історія, що сталася 101 рік тому, трохи схожа на детектив.
Розпочалась вона у французькому шпиталі міста Ізмір. Черниці, які там служили, читали хворим популярну в ті роки кни;rу, що містила видіння Анни Катаріни Еммеріх.
На початку ХІХ ст. прикута хворобою до ліжка німецька черниця, августинка Анна Катаріна, мала видіння про земне життя Христа. Уже по смерті візіонерки її секретар, поет-романтик Клеменс Брентано, опублікував літературний переказ видінь.
Настоятельку французької чернечої спільноти у шпиталі Ізміра зацікавив опис дому Пресвятої Богородиці, яка, згідно з видіннями Анни Катаріни, провела останні роки свого життя і відійшла до Неба у маленькому будиночку неподалік Ефеса. Опис був такий детальний і видавався таким достовірним, що мати Марі де Манде Грансе попросила священника, який приїхав служити у шпитальній каплиці, перевірити, чи існує такий будинок насправді.
Вона не знала, що священник — а звали його Анрі Юнг — із величезним скептицизмом ставився до фантазій німецької монахині. Щоб довести їхню неслушність, він організував невелику експедицію, взявши з собою такого само скептика, о. Ежена Пулена. Рано вранці 29 липня 1891 року священники попрямували в околиці Сельджука (так тепер зветься колишній Ефес), озброївшись компасом і книжкою Анни Катаріни.
Якщо ви бували в Туреччині у липні-серпні, то можете уявити, яка тоді стояла спека! Звісно, дослідники швидко втомилися і, побачивши на схилі жінок, які прополювали тютюн, стали благати: «Води!» Але у відповідь вони почули, що вода поруч, у монастирі, розташованому на західному схилі Солов’їної гори. Пройшовши кількасот метрів, священники наткнулися на давні руїни, що в деталях відповідали описам дому Богородиці з книжки, яку вони мали в руках. Невже візіонерка казала правду?
Те, що стало одкровенням для європейців, було здавна відоме грекам із села Шіріндже, розташованого за кілька кілометрів від знахідки. Вони вшановували ці руїни як дім Пресвятої Богородиці, й щороку на Успіння приходили сюди, щоби тут молитися на місці, де жила і звідки була взята на Небо Приснодіва Марія. Нібито саме тут Її ховали!
Це примусило замислитися про знайдені руїни. Видіння, описані у книжці, ніхто до уваги не брав. Але передання, збережене православними жителями цієї місцевості, необхідно було перевірити з допомогою археології.
Неподалік будинку з джерелом було знайдено руїни візантійського монастиря VI століття. Однак більшу цікавинку являли собою руїни самого дому. Знайдені стіни належать церкві, збудованій, швидше за все, у ХІІІ столітті, на більш давньому фундаменті. Увагу археологів привернуло те, що храм асиметричний. З правого боку до вівтарної частини приєднувалась невелика кімната. Поруч із нею було зведено церкву. Одну зі стін будівлі, складену з невеликих прямокутних каменів, археологи датували І століттям. Неподалік було відкрито захоронення тих само часів. Повторне вивчення кімнати дозволило знайти сліди багатократної реставрації. Стіну намагалися зберегти навіть коштом порушення однотипності будованого поруч.
Археологія, здається, підтвердила традицію, яку місцеві греки передавали з покоління в покоління: що саме тут здавна стояв храм, зведений на місці будинку, де колись жила й де закінчила свої земні дні Богородиця.
Прихильники цієї версії наводять іще кілька фактів. За переданням, апостол Йоан Богослов після вигнання на острів Патмос повернувся саме до Ефеса, тут жив і помер у 100-річному віці. На місці його могили збудували невелику церкву, а за імператора Юстиніана у IV столітті поставили величну базиліку. До наших днів від неї збереглося лише кілька мармурових колон, руїни стін і сама могила святого Апостола, накрита мармуровою плитою. Недаремно саме Ефес був обраний місцем проведення ІІІ Вселенського Собору, де обговорювалося питання правильного титулу Діви Марії, Богородиці. Саме в цьому місці постала перша святиня, зведена на честь Пресвятої Діви.
Тим не менш, упродовж століть саме Єрусалим християнська традиція пов’язувала з місцем Успіння Богородиці. Католицька Церква офіційно не висловлювалася про автентичність Дому в Ефесі. Однак настоятелька чернечої спільноті в Ізмірському госпіталі мати Марі доклала всіх зусиль, щоб викупити цей шматок землі на Солов’їній горі та реставрувати будівлю. Вже з 1894 року сюди приїздять паломники. З середини ХХ століття це місце належить Братству Дому Пресвятої Марії, а опіку над ним, як пишеться в путівниках, здійснюють ченці різних конгрегацій та орденів, які живуть тут позмінно.
На урочистість Внебовзяття Діви Марії сюди стікаються сотні прочан, щоб помолитися на святому місці. Тут встановлено два вівтарі: один безпосередньо в Домі Марії, над яким височіє скульптура Пречистої, а другий польовий — неподалік храму. Сюди тричі приїздили Римські Первосвященики: Павло VI, Йоан Павло ІІ і Бенедикт XVI.
А тим часом меткі турецькі гіди організовують масові виїзди відпочивальників у Сельджук до Дому Марії, поять легковірних туристів водою з трьох джерел, які начебто приносять любов, здоров’я і багатство, радять вішати записки з побажаннями біля святині та розповідають чимало байок…
Що ж, якщо ви, відпочиваючи в Туреччині, знайдете змогу відірватися від пляжів, то присвятіть один день, щоб відвідати старовинний Ефес і Дім Богородиці. Ви не пошкодуєте.
Михайло Фатєєв, К-портал
фінансово.
Щиро дякуємо!
