«Роза, зроби «Амінь»! – ніжним голосом просить донечку Ян, активний член неокатехуменальної спільноти. Дівчина радісно складає руки в характерному жесті.
Чи це перша молитва, чи тільки гра в молитву? Вивчений рух чи початок релігійної постави? Яку свідомість Бога має ця дитина і як це впливатиме на релігійність дорослої Розалії? А що було б, якби Ян не був ревним католиком, а лише атеїстом або алкоголіком? Чи Бог Розалії взагалі «народився» би? Чи теж був би вічно «неприсутнім» і «п'яним»? Отже, наскільки дитинство впливає на образ Бога?
Подібно, як і все інше, образ Бога створюється в розумі людини поступово, з урахуванням всіх принципів і законів розвитку. Відомий науковець Жан Піаже міг би сказати, що цей образ спочатку був би матеріальним і конкретним, а потім вже, з бігом часу, набирає абстрактних і формальних рис, набираючи остаточно статус істоти духовної, незалежної від людської суб’єктивності. Тобто, кажучи простими словами, людина в певній мірі сама створює свій власний образ Бога.
Звідки беруться такі великі відмінності у образі Бога серед людей? Одна жінка любить молитися до Бога Отця, а інша, яка сидить поряд з нею не може навіть спокійно подумати про Бога як про доброго батька. Хтось любить молитися молитвами до Божого Милосердя, а хтось взагалі не хоче приймати істину про цю рису Бога. У чому причина таких відмінностей?
Образ Бога не можна відділити від цілого багажу наших спостережень, уявлень і думок. В цій справі кожна людина творить свій власний образ Найвищого. І це все відбувається за допомогою засобів і технік, які опановує ціле життя, починаючи з першого дня від народження.
Сучасні дослідження доводять ключове значення первісного середовища, у якому перебуває новонароджена дитина. Починаючи від свого перебування в лоні матері, і пізніше, людина поступово формує уявлення про себе і оточуючу дійсність, опираючись на подразниках та інформації з оточуючого середовища. Наприклад, якби в певний період дитина не мала б стимулу ззовні до використання людської мови, то не була б здатною нею потім користуватись. Тобто, Бог, якого уявляють собі діти, буде Богом їх батьків, а на початкових етапах, навіть буде «як» його батьки. Оскільки, як твердить наука, дитина при створенні образу Бога прибігає до свого, вже існуючого, уявлення про батьків.
Не варто забувати, що наш образ Бога в більшій мірі не співпадає з реальним образом Бога. Диспропорція між першим і другим є приблизно така, як між краплиною води і цілим океаном. Хоча Бог погоджується на наші уявлення і образи, але ніколи не обмежується ними. Навпаки, через нові події життя, через нові знайомства, постійно відкриває для людини нові горизонти. Бо дорога віри має свій початок, але не має кінця.
З бігом часу наш образ Бога конфронтує з правдивим образом Бога, який відкриває Церква, через контакт з батьками, катехитами і духовними особами. Сподіваємось, що внаслідок цього справжній образ Бога стає більш чітким і рафінованим. Однак, забуваємо, що під час катехиз вплив відбувається на розумову сферу, тоді як на образ Бога впливають емоційні аспекти. Часто зміст катехизи може бути зведений до переказу формул і доктрин. Якщо хочемо реально змінити образ Бога, треба придивитись до якості відносин, які мають місце під час переказування правд віри: вони мають бути особисті і глибокі, а не формальні.
Повернемось до прикладу жінки, яка ревно молилась до Бога Отця і другої, яка зовсім цього не сприймала. Без сумніву причини цього варто шукати в їхньому дитинстві. Часто це якісь болючі досвідчення, які були виштовхнуті з пам’яті і поховані в несвідомості. Досвід показує, що через певний час, і за певних обставин людина може переоцінити погляд не тільки на себе, але також осіб, які є в її житті і, врешті, також образ Бога.
Я впевнений, що Бог, якого Розалія буде колись публічно визнавати, буде мати щось від тепла її мами, екстравагантності тата і неокатехуменального радикалізму. Господь не буде вагатися і буде використовувати ці «не свої» атрибути, щоб потрапити до кожного людського серця з Доброю Новиною».
Образ Бога, який вказуємо собою і нашою діяльністю, є одночасно нашим автопортретом та іконою Бога, завдяки якій інші можуть досвідчити обличчя Живого Бога. І немає тут протиріч. Адже ми покликані до того, щоб бути одним в Христі, як Він становить єдність з Богом Отцем в Дусі Святому.
Станіслав Моргалла SJ, Deon.pl / Католицький Медіа-Центр
фінансово.
Щиро дякуємо!
