Блаженні Йоан ХХІІІ та Йоан Павло ІІ, які вже наприкінці цього місяця будуть проголошені святими, запам’ятаються в історії, серед іншого, як Папи миру.
Як сини ХХ століття, вони особисто пережили жахіття воєн і тоталітарних режимів, ядерну загрозу, а тому присвятили цим темам деякі з найважливіших документів, що увійшли до спадку соціальної доктрини Церкви. До цього також слід додати їхні виступи та заклики до миру під час різних міжнародних криз, якими був позначений світ після другої світової війни і після закінчення «холодної війни».
Ще 25 грудня 1965 року, у буллі про скликання Другого Ватиканського Собору, блаженний Йоан ХХІІІ вказував на перспективу миру у світі, який в цей час, перебуваючи на вершині «холодної війни» переживав ядерну загрозу. В історії світу назавжди вписаний його заклик до провідників США, СРСР та всіх людей доброї волі, який прозвучав на хвилях Ватиканського Радіо під час загострення «Кубинської кризи» 1962 року. «Мир та братерство між людьми лежить на серці Церкви понад що інше, і вона невтомно трудиться над зміцненням цих благ, — говорив він. — Щодо цього, ми пригадували про великі обов’язки, що лежать на тих, які мають відповідальність влади. Сьогодні ми поновлюємо цей палкий заклик і благаємо Глав Держав не залишатися глухими до цього волання людства».
Бачення Церквою питання миру Папа Ронкаллі виклав у енцикліці «Pacem in Terris» (Мир на землі), яка побачила світ 1963 року. Згідно з цим документом, мир — це не просто відсутність війни, але захист гідності та прав людини. Фундаментальні поняття цієї енцикліки увійшли до Конституції «Gaudium et Spes» Другого Ватиканського Собору. Ними є: однакова гідність усіх людських істот, захист владою прав і свобод, тому що «кожна влада повинна шукати спільне добро та захищати найслабших», довір’я між державами, що включає виконання міжнародних договорів, пошана до міжнародного правопорядку та справедливі санкції у випадку порушень.
Принципи, перелічені в енцикліці «Pacem in Terris» стали також основою вчення блаженного Йоана Павла ІІ. Вибір на користь миру з його боку є радикальним, тому що, як він сам сказав під час різдвяного послання Urbi et Orbi 1990 року, у розпал війни в Перській затоці, «війна – це авантюра, яка не має вороття назад». Під час проказування молитви «Ангел Господній» 16 березня 2003 р., Папа Войтила зазначив: «Я належу до того покоління, яке пережило другу світову війну і вижило. Тому на мені лежить обов’язок сказати всім молодим, тим, які молодші за мене, які не мали цього досвіду: Нехай ніколи більше не буде війни! Ми повинні зробити все можливе для цього! Ми добре знаємо, що мир будь-якою ціною неможливий. Але всі знаємо, наскільки великою є ця відповідальність».
У трьох «соціальних» енцикліках блаженного Йоана Павла ІІ «Laborem Exercens», «Centesimus annus» та «Sollicitudo Rei Socialis», можемо простежити зв’язок між миром, гідністю та фундаментальними правами людини, свободою народів, співпрацею між державами, законністю та діяльністю міжнародних інституцій. Основуючись на правах людини, починаючи від права на життя, яке слід забезпечити протягом всього його природного звершення, вибір на користь миру, на думку Йоана Павла ІІ, є необхідним вибором, але, насамперед, можливим, оскільки сьогодні існують дійсні альтернативи війні, якими є пошана до міжнародного права, центральним ядром якого є Хартія Націй та Загальна Декларація прав людини. Важливу роль також відіграють різні континентальні організації та регіональні об’єднання держав, покликані сприяти співпраці.
Важливу частину вчення Йоана Павла ІІ про мир, очевидно, знайдемо у 27 його посланнях з нагоди Всесвітнього дня миру, який Церква з ініціативи Слуги Божого Павла VI щороку відзначає 1 січня. Вистачить переглянути їх теми, щоб зрозуміти його бачення цієї проблематики. У них зустрічаємо такі слова, як свобода, виховання до миру, справедливість, прощення, релігійна свобода, солідарність та права людини. А в останньому посланні, з 2005 року, блаженний Папа залишив нам побажання: «Не дозволь, щоб зло перемогло, але перемагай зло добром». За його словами, зло не є «анонімною силою», але «завжди має обличчя та ім’я». До цих документів слід також додати його заклики під час воєн та криз, що трапилися під час його понтифікату.
Своє вчення про мир, людську гідність, життя, права людини, справедливість та діалог блаженний Йоан Павло ІІ супроводжував також символічними та пророчими жестами, серед яких – відкритість на діалог з іншими релігіями.
фінансово.
Щиро дякуємо!
