24 травня 2014 р. Папа Франциск розпочав свою подорож на Близький Схід. Він четвертий Папа Римський, який відвідує Святу Землю. Чи гасло паломництва «Аби всі були одно» можливе для здійснення?
У програмі другого закордонного візиту Папи — численні міжрелігійні та екуменічні зустрічі, також і з Патріархом Константинополя Варфоломеєм І з нагоди 50-річчя зустрічі папи Павла VI і Патріарха Афінагора у Єрусалимі, що стало верстовим каменем в екуменічному діалозі.
Великі очікування
Папський візит, окрім душпастирсько-релігійного виміру, має також виразний політичний контекст. Франциск прибуває до Святої Землі, яка вже десятки літ є місцем безконечного конфлікту. Прагнення палестинців мати автономію, з одного боку, а з іншого — прагнення ізраїльтян гарантувати собі безпеку призвели до виникнення своєрідного «гордієвого вузла», якого ніхто не спроможен розв’язати. Це приносить жертви для обох сторін. Палестинсько-ізраїльські мирні перемовини у глухому куті, громадянська війна у Сирії, внутрішня криза в Єгипті, що посилюється, — все це робить так, що більшість мешканців Близького Сходу покладає на папський візит великі надії.
"Ти не тільки наступник св.Петра, ти став совістю всього світу",— сказав до Папи король Йорданії Абдулла ІІ. Амман, 24 травня 2014 р. " Фото: deon.pl
«Папа Франциск прибуде туди з місією благодаті й миру, в якій він має дістати підтримку всіх віруючих», — сказав днями у санктуарії в Фатімі Латинський патріарх Єрусалима Фауд Туаль. Він зазначив, що «Святіший Отець не приїжджає вирішити ізраїльсько-палестинський конфлікт».
«Хоча політичний вимір цього візиту невідривний від душпастирського, однак не можна від нього очікувати більше, ніж він може зробити», — додав єпископ-помічник Латинського патріархату Вільям Шомалі.
«Ізраїльтяни, без огляду на сповідувану віру, готові прийняти Франциска з розпростертими обіймами», — запевнив на інтернет-сторінці журналу «San Francesco Patrone d’Italia» посол Ізраїлю при Апостольському Престолі Ціон Евроні. «Цей візит буде історичною подією, що відбувається в момент, коли стосунки між юдеями і католиками безсумнівно найкращі за дві тисячі років. Ми певні, що цей візит їх ще більше зміцнить».
На думку посла, Папа Франциск це людина великої духовності й харизми. «Він близький юдейському народові. Ми високо цінуємо його участь у боротьбі з антисемітизмом», — підкреслив Евроні, нагадуючи слова Святішого Отця від 24 квітня 2013 р., що християнин не може бути антисемітом.
Перебування Папи Франциска під кінець травня у Святій Землі матиме велике значення також і для палестинців, — вважає ректор латинської духовної семінарії у Бейт Джала, речник з питань папського візиту Джама Хадер. Палестинська прес-агенція «Wafa» цитує Хадера, який сказав, що цей візит відіграє велику роль у «палестинській справі» і звернув увагу на страждання палестинців. Натомість Вера Бабоун, палестинська католичка і перша жінка-мер Віфлеєма, сподівається, що відвідини Папою міста народження Ісуса буде «сигналом надії» для палестинців.
Фото о.Іренея Погорєльцева ОР
50 років після першої зустрічі
Важливою метою паломництва Франциска до Святої Землі є відзначення 50‑ї річниці історичної зустрічі Павла VI із патріархом Афінагором, яка відбулася 5 січня 1964 р. З цієї нагоди запланована зустріч нинішнього Папи з Екуменічним патріархом Варфоломеєм І.
На думку Патріарха, шлях до єдності ще довгий, але те, що Франциск прийняв його запрошення зустрітися в Єрусалимі, свідчить, що існує воля покласти край поділам. «Коли це станеться, ми не знаємо. Як це станеться, ми не знаємо. Тільки Бог знає», — зазначив ієрарх.
Православний патріарх Єрусалима Теофіл ІІІ ставиться до цієї зустрічі прохолодно. «Досі немає згоди між католицизмом і православ’ям щодо того, що означає єдність Церкви, а головною проблемою поділу між нашими Церквами є насамперед папське служіння», — сказав він у розмові з журналістом німецького «Die Tagespost». На думку цього ієрарха, нинішні уявлення про єдність ще завчасні.
Зустріч Павла VI з Афінагором відбулася в рамках історичного паломництва папи до Святої Землі 4‑6 січня 1964 р. То була перша закордонна подорож Єпископа Рима за більше ніж тисячу років, а разом із тим перший в історії візит Папи Римського на батьківщину Ісуса.
Папа Монтіні перед початком своєї подорожі прагнув, аби в цей самий час у Святій Землі зустрілися очільники найважливіших християнських конфесій, що надало би його паломництву виміру ще більш символічного і справді екуменічного. На жаль, цього не сталося.
Зустрілися тільки двоє голів світового християнства, західного і східного. Тоді у них була коротка приватна розмова, обмін дружніми обіймами і подарунками. На завершення зустрічі вони хоч кожен осібно, але в той самий час прочитали грецькою і латиною Господню молитву. Плодом зустрічі Павла VI з Афінагором був символічний акт зняття анафем 1054 року, що було звершено 7 грудня 1965 року.
Папа Франциск і Патріарх Варфоломей цього разу зустрінуться в Єрусалимі чотири рази. На неділю 25 травня передбачено приватну зустріч у представництві Апостольської Столиці на Оливній горі. В її ході представники обох Церков підпишуть спільну декларацію. Далі планована екуменічна молитва у базиліці Гробу Господнього, після якої Патріарх буде гостем на спільній вечері у Латинському патріархаті Єрусалима. Наступного дня Папа сам подасться з візитом до Патріарха, до православного храму Мужів Галілейських на Оливній горі.
Безвихідний конфлікт
Ізраїльсько-палестинський конфлікт триває, і немає надії на його вирішення. Єпископ Шомалі звертає увагу, що між Ізраїлем і палестинською автономією наявна «різниця думок, які неможливо між собою узгодити». Сіоністська концепція виходить із переконання, що Бог надав Авраамові і його потомкам права на Святу Землю. Натомість палестинці посилаються на наявну вже 13 століть традицію присутності сповідників ісламу на цих землях. Таким чином маємо конфлікт між «законом Божим» і «законом історичним». Для палестинців Єрусалим є інтегральною частиною їхньої території. Для юдеїв це «свята і неподільна» столиця. На сьогодні у таких пунктах, як Храмова гора, столиця і кордони, з огляду на радикальну відмінність думок, не досягнуто жодного консенсусу.
Фото: Arab Press
Весь час розростається понад 700-кілометровий мур висотою у 8 м, що відділяє палестинців від ізраїльтян. Особливо видимий він у Віфлеємі, місті царя Давида і народження Ісуса Христа. Аби дістатися до міста, треба подолати ізраїльські пункти перевірки, часто чекаючи в них годинами, і буває, ще й не пропустять. Це дратує не тільки мешканців Палестинської автономії. Від 2012 р. триває суперечка про побудову муру у т. зв. «християнському трикутнику», що охоплює Віфлеєм, Бейт Джала і Бейт Саур. Плановане пролягання муру між Бейт Джала і аль-Валаєх зачіпає численні християнські родини та два доми, що належать згромадженню салезіанців у Кремізан, які подали скаргу властям Ізраїля.
Болючим місцем є також і Храмова гора. Щоразу ми стаємо свідками бійок між юдейськими поселенцями, які прагнуть там молитися, і молодими палестинцями, які цьому противляться, вважаючи, що це також і для них святе місце.
Нині ізраїльсько-палестинські переговори під покровительством Джона Керрі, голови Держдепартаменту США, які мали привести до майбутньої мирної угоди, перебувають у якнайглухішому куті. Палестинці не бажають відмовлятися від прагнень, щоб повернулися на свої землі вимушені біженці та їхні потомки з територій, на яких виникла Держава Ізраїль, щоб ізраїльські поселенці перестали селитися на Західному Березі, щоб були звільнені палестинці-в’язні, які відбувають покарання за терористичні акти проти Ізраїлю, а також щоб було визнано кордони 1967 року. Ізраїльтяни, зі свого боку, не бажають віддавати землі, які раніше належали палестинцям. До провалу переговорів призвело нещодавнє підписання угоди, за якою створили спільне правління ФАТХ, що керує Палестинською автономією, і ХАМАС, який володіє сектором Газа. Для Ізраїлю цей крок повністю неприйнятний, оскільки радикальний ХАМАС це терористична організація, яка постійно вистрілює ракети в бік Ізраїлю і не визнає його право на існування.
Єпископ Шомалі також вказує на серйозні економічні відмінності в обох країнах. Річний національний доход на одного мешканця в Палестинській автономії це 2 тис. доларів, а в Ізраїлі — 28 тис. Рівень безробіття серед палестинців сягає 30%, а в Ізраїлі тільки 5%. Економічну відсталість на палестинських територіях поглиблюють корупція, відсутність порту, аеродромів, обмеження в дозволах на будівництво і працю, дефіцит води, особливо болісний для сільського господарства. До цього додається ізраїльська політика поселенців на палестинських територіях. Для палестинців вона становить причину розчарувань і гіркоти. «Насильство може вибухнути будь-якої миті», — побоюється єпископ Шомалі. Він також говорить про зростання впливу юдейських ультраортодоксальних середовищ, у яких молоде покоління виховується у дусі ненависті до не-юдеїв. Крім того, контроль над ними державі тримати не вдається. Попри все, єпископ бачить ознаки надії, вказуючи на середовище ліберальних ізраїльських інтелектуалів, які вірять, що секуляризація ізраїльської держави можлива, і можна буде розв’язати ізраїльсько-палестинський конфлікт, створивши дві держави.
Великі побоювання держав цього регіону викликає громадянська війна у Сирії. «Сирія це трагедія», — підкреслює єпископ Шомалі. На його думку, якщо буде повалено владу президента Сирії Башіра аль-Ассада, станеться страшна помста. Внаслідок таких радикальних політичних потрясінь може навіть дійти до постання шерегу фундаменталістських ісламістських держав від Єгипту по Сирію. Навіть Йорданія, яка нині перебуває «у позиції сандвіча», зазнає загрози від радикального руху ісламських салафітів.
Кшиштоф Томасік, deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
