Сьогодні найпопулярнішими в ЗМІ є три теми.
Перша тема – усе, що в будь-який спосіб пов’язане з воєнними подіями у східних областях України. Це самозрозуміло, тому немає потреби цього пояснювати.
Друга тема – нагальна необхідність піднести на відповідний рівень діяльність законодавчої гілки влади. За останній рік негідна поведінка представників цієї гілки влади призвела до стількох негативних наслідків у житті українського народу, що намагання змінити її склад – і якнайшвидше – стало цілком природним і необхідним.
І в цьому разі вважаю дальшу аргументацію зайвою: процитую лишень давньоримську приказку "sapienti sat" (мудрим людям більше доводити не треба).
Третя тема – громадянське суспільство повинно суворо контролювати діяльність всіх рівнів влади.
Стосовно цього я хотів би промовити кілька слів до шановних читачів, а точніше до відповідальних громадян України. Хтось може мені закинути, що після скандальних, жорстоких, немудрих рішень влади недавніх часів президентства Януковича потреба контролю її діяльності стала зрозумілою і неспростовною.
Однак хочу зробити в цій темі дещо інші акценти.
Коли ми говоримо про контроль діяльності влади, то зазвичай маємо на думці чинні владні структури чи її конкретних представників.
Проте, на мою думку, для громадян Української Держави важливішим за критичну оцінку вже наявних структур чи можновладців є поміркувати та послідовно вибрати нових людей, яким можна було б довірити дальший розвиток Революції гідності, справді світле майбутнє.
Тут хочу звернути увагу шановних читачів, що для автора цих рядків дуже важливо, аби цей крок робити на підставі індивідуального вибору. Не можна допускати, щоб слуг народу (від найвищого до найнижчого рівня) призначали провідники груп, які керуються власною користю і вигодою.
Як саме слід це робити?
Громада виборців повинна передусім докладно вивчити того, кого вибирає, періодично перевіряти, чи виконує кандидат усі зобов’язання (в іншому разі – у демократичний спосіб позбутися його).
Наведу кілька запитань стосовно кандидата, на які виборці зобов’язані знайти об’єктивні відповіді: походження; освіта; відповідність здобутої освіти і досвіду роботи майбутній посаді; фінансове становище і його передісторія; політична філософія; залежність від зовнішніх впливів; володіння здоровою суспільною концепцією і вміння її обстоювати; авторитет у людей (чи здобутий він заслужено).
Цей перелік запитань можна продовжити самостійно, щоб створити собі об’єктивний образ людини, якій ми готові довірити наше майбутнє.
Хочу попросити пробачення в читачок цього матеріалу, що дотепер про них не згадував. У мене немає жодних підстав вважати, що представниками владних структур можуть бути тільки чоловіки: маємо багато доказів того, що жінки можуть виконувати навіть дуже складні суспільні завдання.
Натомість хочу висловити думку, неприємну для лінивих і позбавлених відповідальності громадян. Участь у виборах кандидатів, яким можна довірити державну справу, вимагає зрілості, готовності присвятити багато часу та уваги суспільним справам, а легковажне ставлення до цього процесу, голосування в страху за втрату вигоди або за матеріальну заплату – це злочин.
Намагатися контролювати владу, не доклавши зусиль до її належного формування, – це також невиправдана та гідна покарання поведінка.
Завдяки Божій благодаті, найвищій жертві невинних людей під час Революції гідності на Майдані, а сьогодні завдяки готовності українських вояків захищати права свого народу ціною життя зі зброєю в руках – ми стоїмо на порозі великого майбутнього. Нехай милостивий Господь не дозволить нам не прийняти Його благодаті!
+ Любомир, Верховний Архиєпископ-емерит, Українська правда
фінансово.
Щиро дякуємо!
