Документи

Хрещення дорослих

15 Серпня 2014, 19:36 4752
Хрещення

СЛОВО ДО ЧИТАЧА

Я — дорога, і правда, й життя.
До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.

(Йн 14, 6)

Темою чергового числа “Проповідника” є хрещення дорослих. Найперше ми б хотіли зацікавити нею тих, хто готує таких осіб до прийняття першого християнського таїнства.

До наших парафій приходять різні люди: дорослі й молодші віком, які хотіли б не тільки щось почути про християнство, а й брати участь у житті Церкви. Тому наступні два числа нашого щомісячного додатку ми адресуємо тим, кого дорога пошуків привела до рішення охреститися. Це важливий етап у житті людини, і тут від наших слів, але насамперед від нашого християнського свідчення залежить те, чи розвиватиметься віра, яку вона визнала під час хрещення, чи це буде тільки подія, яка істотно не вплине на життя неофіта.

Від настоятеля парафії, осіб, відповідальних за підготовку до хрещення, катехумен очікує поради і допомоги. А їм самим допомогою є наука і мудрість Церкви, її Магістеріум, і Обряди християнського втаємничення дорослих.

Коли хтось прагне стати християнином, то мусить, як ведеться ще від часів апостольських, пройти певну дорогу, яка складається з кількох етапів. Цю дорогу можна пройти швидше чи повільніше, але її головні етапи залишаються неодмінними: проповідування Слова, прийняття Євангелії, затим навернення, хрещення, зішестя Святого Духа, доступ до Євхаристійного Причастя.

Нині в усіх латинських і східних обрядах християнське втаємничення дорослих розпочинається з прийняття до катехуменату і досягає своєї кульмінаційної точки в одній відправі, коли одразу звершуються три таїнства: Хрещення, Миропомазання і Євхаристія.

Ми б дуже хотіли, щоб ці числа “Проповідника” стали у пригоді тим, хто працює з катехуменами, роз’яснює їм істини віри, а також і самим катехуменам. Нехай істини віри стануть для них дороговказом, який провадить до дружби з Ісусом, нашим Господом і Спасителем.

о. Маріуш Возняк ОР

 

Передкатехуменат

Дорога катехуменату — це сходження до прийняття Таїнства Хрещення. За Обрядами християнського втаємничення дорослих, це сходження має кілька щаблів. Подана схема виразно показує окремі стадії підготовки до християнського втаємничення. Тут із першого погляду зрозуміло, що ця дорога довга і потребує чимало зусиль як від кандидатів, так і від осіб, котрі опікуються ними. Щоб відповідально й віддано провадити людей до хрещення, варто не тільки дослідити подану схему, а й заглибитися у зміст кожного з періодів-етапів підготовки. У цьому числі ми розглядатимемо перший з них — ПЕРІОД ПЕРЕДКАТЕХУМЕНАТУ.

Передкатехуменат, тобто вступний період катехуменату, де час “першої євангелізації”, коли людина, яка приходить до Церкви, має не тільки почути правду про Живого Бога та Ісуса Христа, що Він заради спасіння людей помер і воскрес, а й зрозуміти, що й вона відкуплена Богом і покликана до спасіння, тобто до зустрічі з Ним і прийняття Його у Христі.

Ця істина стосується всіх — охрещених і неохрещених. Тому людина, яка приходить до Церкви, має від самого початку знати, що вона не тільки слухач і глядач, а й учасник божественно-людської драми, виру історії спасіння, яка обіймає всіх людей. Усвідомлення цього поволі приходитиме до новонаверненого під час спільних катехез та індивідуальних розмов із катехізатором.

Коли людина почує проповідуване їй послання про спасіння, тобто дізнається, що Христос також і заради неї помер і воскрес, то вона мусить перед такою істиною зайняти виразну позицію: прийняти цю істину або відкинути. Вона прийме цю істину, якщо в ній пробудиться усвідомлення гріха і прагнення зустрітися з Богом, Який її любить.

Запитання “Чим є християнське послання?” стане тоді запитанням “Як його прийняти, як перед ним відкритися?” Кандидат на хрещення тоді довідаєтьcя, що це має статися через навернення, що треба звернути з дороги гріха, дороги, яка провадить до смерті, й стати на дорогу Христа — на дорогу, яка провадить до життя. Це вибір, який починається у передкатехуменаті й відтак буде постійно повторюватися і поглиблюватися.

Зробити вибір — це вже перша зустріч із хрестом: щоб стати учнем Христа, треба зректися того, що Йому суперечить. Але цей вибір відкриває щось більше: за знаком хреста з’являється Учитель, сам Христос, Який закликає піти за Ним дорогою, описаною в Євангелії.

Перший обряд сакраментального втаємничення саме це й робить: кандидатів позначають знаком хреста — на чолі, вухах, очах, вустах, серці й плечах, а потім вони отримують Христове Євангеліє, щоб із нього навчитися наслідувати Учителя.

За книжкою: Вр Wacław Świerzawski.Wiara co ci daje?

 

Схема катехуменату

 

 

Катехетичний шлях

Коли доросла особа висловлює бажання охреститися, її знайомлять із людиною (не обов’язково священиком чи монахинею), яка вислухає і візьме до уваги всі її запитання та побажання у зв’язку з почутим і представить їй суть цього християнського таїнства.

Згодом ця особа матиме змогу регулярно зустрічатися з християнами, насамперед із групою, яка допомагатиме їй на шляху до цієї визначної події.

Група підтримки відіграє особливо велику роль, оскільки на катехетичній дорозі теоретичного ознайомлення замало (для цього досить було б вивчити напам’ять відповідну книжку). Хто бажає бути охрещеним, повинен мати близький контакт з групою християн, які допомагатимуть йому, як сказано в документах II Ватиканського Собору, “навчитися євангельських звичаїв”, щоб надалі здобувати досвід життя в Церкві.

Бажано, щоб християни з групи підтримки були одного віку та з того самого середовища, що й новонавернений. Також бажано, щоб він сам обрав собі групу підтримки: це полегшує встановлення діалогу та довірливої атмосфери.

Важливо, якщо катехумен одружений, щоб і дружина була в супровідній групі. Саме в цій групі людина проходить усі ступені навернення, тут перевіряється серйозність намірів і рівень готовності до прийняття хрещення.

Час від часу відбуваються дієцезіальні зібрання таких груп, аби новонавернені не почувалися самотніми і брали участь у житті Церкви, більшої спільноти.

Щоб стати членом християнської спільноти, катехумен повинен послідовно пройти етапи християнської ініціації.

Перший етап — вступ до катехуменату, коли людина і стає катехуменом, проголошуючи свою волю краще пізнати Христа. Позначення катехуменапри вступі знаком хреста і вручення Євангелія є символом того, що Церква вже вважає його “своїм”, з правами та обов’язками, відповідними його статусу.

Згодом, переконавшись у серйозності намірів катехумена (зі слів супровідної групи), єпископ закликає його прийняти таїнства християнської ініціації (Хрещення, Миропомазання та Євхаристію).

Це відбувається в Першу неділю Великого Посту.

Наприкінці посту, найчастіше під час Пасхальної вігілії, новонавернений приймає Хрещення, Миропомазання та Перше Причастя.

Безперечно, цей процес потребує тривалого часу — між посівом і збиранням врожаю минають зима і весна. Пізнати Ісуса Христа, Бога Отця і Святого Духа, змінити життя, навчитися молитися, зробити церковну практику частиною свого життя — це довгий і непростий шлях. А проте це час зростання і благодаті. Це час поваги до свободи катехумена, особливо молодих людей і підлітків, бо трапляється, що люди, охрестившись в емоційному пориві розуму й серця, докоряють потім священикам, що ті не виявили достатньої поваги до їхньої свободи.

Що ж до супровідної групи, то для неї це час радості.

З того моменту, як людина прийняла таїнства ініціації, вона перестає бути катехуменом, отримує статус неофіта і має посісти своє місце в Церкві.

Потрібно усвідомити, що більше шансів змінити в такий спосіб свій статус у того, хто раніше почав до цього готуватися. Важливо, щоб під час катехізації катехумен відвідав костели в різних місцевостях, згідно зі своїми бажаннями та можливостями.

 

СУТЬ І РОЛЬ ХРИСТИЯНСЬКОГО
ВТАЄМНИЧЕННЯ

Посвятити в християнську віру — означає виявити турботу про тих, хто розпочинає свій шлях до Христа. Катехуменат — це пастирство для "новонавернених"; так, власне, і вся Церква повинна постійно навертатися до свого Творця

Ініціація — це турбота про перші кроки християнського життя. Що ж потрібно для того, щоб їх розпочати? Найперше, для цього потрібен приклад — той, хто вже розпочав. Ініціація — це встановлення стосунків з тим, хто вже відкрив для себе шлях чи традицію. У християнстві перші кроки завжди робить Ісус, адже Він — “первородний”, відкривач Царства, і саме Його почин продовжує Церква, яка була на початку і яка передає далі те, що об'єднує Божественне джерело і майбуття, — євангельську традицію. Завжди треба пам’ятати про це “передання” — воно в центрі кожної ініціації.

 

Приєднатися до групи вірних

У наш час незрідка уявляють навернення як справу приватну й глибоко індивідуальну. Ініціація нагадує, що навернутися — це також прилучитися до спільноти вірних, до того історичного руху, який почався до нас і продовжу­ватиметься після нас.

Євангеліє каже, що треба народитися згори. Щоб стати посвяченим, треба відродитися. Це не означає “стати молодшим”, але означає отримати друге народження як дар, усвідомлюючи це і розуміючи, для чого ми в цьому світі, вірити, що нас знають і люблять.

Багато людей бояться смерті. Ініціація ж наближає нас до неї, запрошує повернутися до неї лицем. Це саме те, про що говорив св. Павло, коли пояснював, що хрещення занурює охрещуваного в смерть Христову (пор. Рим 6). Смерть — ніхто її не знає, але з’єднуючись з Христом, ми починаємо розуміти, чим вона може бути: самовідданням, довірою, містичною єдністю з Богом.

Пізнати суть речей

Від тих, хто посвячує в християнську віру, вимагається постійно працювати над організацією вірних, удосконалювати духовний досвід, моральні чесноти, церковну практику тощо. Найкращий спосіб досягти цієї мети — частіше заглиблюватися в суть віри, щоб не показати катехуменам приклад слабкостію.

Ініціація передбачає тривалу підготовку, натомість сучасний світ живе лише сьогоднішнім днем, цінує речі, які, щоб пізнати їх і присвоїти, не потребують багато часу. Терпіти в наш час — це не те, що ми обрали б за власним бажанням, але й ініціація — це також річ, яка великою мірою залежить не від нашої, а від Божої волі.

 

Наважитися сказати

Християнське посвячення довіряє слову. Посвятити — це наважитися сказати, а бути посвяченим – це розуміти, про що можуть говорити вчора ще не знайомі люди, знати про їхні найглибші переживання.

Як і в звичайному житті, людина тут може переживати періоди смутку та сумнівів, але не треба втрачати відваги. Є випробовування, які варто пройти ще до хрещення, щоб було легше протистояти їм у майбутньому.

 

"Вірую" новонаверненого

Я вірую в Тебе, Боже, Отче наш, адже знаю, що Ти був, є і завжди будеш.

Сьогодні я можу усвідомити Твою присутність протягом цілого мого життя.

У цій спільноті мого духовного зростання я зустрів Твого Сина, Ісуса Воскреслого, живого, присутнього між нами. Він є Дорога, Істина й Життя, які ведуть до Тебе.

Я знаю, що цей шлях нелегкий, тому я смиренно прошу Тебе обдарувати мене Твоїм Духом, щоб я завжди міг залишатися вірним.

Не знаючи мене, Твоя Церква мене прийняла, і в цій Церкві, між іншими християнами, я отримаю хрещення, яким Ти мені даси друге народження.

Дай мені світло, щоб я зміг відкрити багатство цього нового життя.

А через причастя Ти вселятимеш у мене Твою Любов і Твою Силу.

Дякую, мій Боже.

 

ДОПРОВАДИТИ ДО ВИЗНАННЯ ВІРИ

Тих, що стукають у двері Церкви, спонукає незрозуміле бажання: спрага Бога, інтерес до релігії, очікування чогось надзвичайного після стількох років неусвідомленого відчуття існування Вищої Сили. Щось у їхніх душах позбавляє їх спокою, і саме в цьому розпізнаємо ми діяння Когось. Але як ці люди зможуть обернутися до того, хто їх кличе, якщо вони не мають з ким поділитися своїми переживаннями?

У катехуменаті катехеза набирає форми запитання-відповіді, коли запитання катехуменадістають відповідь у вірі Церкви, в якій християни знаходять світло свого життя. Такий діалог відбувається і тоді, коли новонавернений мусить тричі відповісти на запитання: “Чи віруєш ти?” Це катехеза, що спрямована на визнання віри. Шлях до неї довгий і складний, оскільки часто доводиться міняти погляди на речі, здавалось би, очевидні. Бог Ісуса не такий, яким Його уявляють, а Церква не схованка, а зібрання свідків, підсилених допомогою Духа: “Ніхто не може сказати: “Ісус — Господь”, як лише під впливом Духа Святого” (1 Кор 12, 3).

На цьому шляху головними є два орієнтири. Передусім це заохочення до читання Біблії — Слова Божого — і поступове пояснення Символу віри, за яким ідентифікується християнська спільнота.

Прагнути жити згідно з Євангелієм

Чи зрікаєтеся ви? Чи віруєте ви? Так під час обряду хрещення виявляється суть навернення. Йдеться про те, щоб відвернутися від усього, що провадить до гріха й смерті, та навернутися до Ісуса, визнати Його Спасителем і джерелом істинного життя.

Це вимога, в якій приховане велике везіння. Як селянин, що знаходить скарб, чи продавець перлів, який натрапив на унікальний камінь, — так щасливий той, хто відкриває для себе Ісуса Христа, красу Божу, надію людства, зародок нового світу. Ніхто не стане “переправлятися на інший берег”, якщо не матиме надії, що там життя краще. Це первісне навернення часто оточене ореолом світла, миру, повноти Божої присутності.

Вибір і розрив

Після цього розпочинається щоденна боротьба, оскільки “давній чоловік” захищається з усіх сил. Учорашні й сьогоднішні ідоли набирають привабливого блиску: спокуса грошей, смак престижу, злопам’ятство, тобто все те, що апостол Павло називає “життям згідно з тілом”. Християнське навернення передбачає вибір і розрив. Потрібен час, щоб навчитися йти за Христом і сприймати вторгнення Духа у звичаї щоденного життя. “Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони — сини Божі” (Рим 8, 14). Саме це є орієнтиром для тих, хто супроводжуватиме катехумена, беручи до уваги всі сторони життя людини, щоб просвітити її світлом Євангелія.

Літургія і молитва

Почати вірити — означає ввійти в контакт із Богом прихованим і навчитися, як поводитися під час зустрічі з Ним, як молитися, здіймати руки для отримання благодаті, прийняти занурення у воду, як вистояти в силі Духа.

Найчастіше ті, хто стукає в двері Церкви, до певної міри знайомі з молитовною практикою. Декотрі потай відвідують храм, довіряють Богові труднощі свого життя, або так наполегливо прагнуть істини, що тим самим творять молитву, навіть не здогадуючись про це. Ініціація стане віхою в цьому пошуку, дасть змогу правильно зорієнтуватися і звільнити дорогу для зустрічі.

Саме в Ісусі ми зустрічаємо Господнє обличчя, і саме в Ньому набуває істинного значення все звіщене в Заповіті: прославлення, діяння благодаті, об’явлення прощення.

Перший досвід у спільноті

Ініціація до молитви потребує персональної допомоги і досвіду перебування в християнській спільноті. Практика довела важливість молитовного життя в катехетичній групі. Лише молячись ми можемо навчитися молитися! На цьому шляху об’явлення Отця нашого відіграє головну роль. Богослужіння покликані ритмізувати поступ до хрещення. Що ж до таїнств ініціації, то поступово, раз за разом прослуховуючи катехетичні лекції на цю тему, катехумени усвідомлюють їхнє значення.

Життя в Церкві — це братерське спілкування: “Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах” (Діян 2, 42). Через хрещення ми входимо до спільноти, особливість і певне соціальне вираження якої полягає в тому, що це “братська спільнота”, якій притаманні взаємоприйняття всіх її членів та їхня душевна відкритість. Причиною цього є сам Бог — єдність Отця, Сина і Святого Духа, — Який любить віддано і безмежно.

Важливість свідчення

Участь у житті Церкви передбачає заклик до свідчення. Церква, членами якої ми стаємо завдяки хрещенню, закликає нас свідчити світові про Ісуса Воскреслого як словами, так і прикладом власного життя. Місіонерство не є чимось допоміжним, воно є суттю існування Церкви.

“Свіжістю”, вимогливістю своєї віри катехумени пробуджують хрещальну свідомість Церкви. Неоціненними є їхні свідчення світові.

Проповідник №2 1999

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity