Жир між нашими вухами

Сьогодні я пройшов щорічний медичний огляд. Це, як завжди, приємне відчуття того, коли старший чоловік виглядає і поводиться, наче йому двадцять п'ять. У кімнаті обстеження лікар показав мені випуск журналу Time за 23 червня. На обкладинці було гасло «Закінчуючи війну з жиром» та інтригуючий тег «Їж масло».

Загалом медичний заклад тепер вирішив, що боротись із жиром недобре. Мій лікар хоче почитати більше про це, бо, як він сказав, усе залежить від досліджень, які публікували англійські медичні журнали. І лиш потім він може кардинально змінювати рекомендації, які надає своїм пацієнтам. Але тут мене не цікавить правильність згаданих тез. Мене цікавить незмінно тимчасова природа всіх висновків, які опираються на наукові дослідження.

Я не говорю про своє приватне розуміння наукового дослідження. Мені сьогодні зробили щеплення від пневмонії, а ще вчора я не здогадувався про її існування. Я зовсім не звинувачую науку в її умовності. Навіть видатні вчені та дослідники знають лише частинку з того, що можна почерпнути з будь-якої галузі науки. В цілому людство лише торкається поверхні свого розуміння реальності. Оскільки знання розширюються, маємо неминуче виявити, що більшість із наших попередніх висновків базувались на неповній або й неправильно сприйнятій інформації.

" У цілком передбачуваній панівній моделі культури нас привчили ігнорувати менш матеріальні і, разом із тим, більш особисті життєві питання, які чогось вимагають від нас.

Інколи доводять неточність найкращих наукових досягнень, і зрештою, відкидають їх, як очевидно помилкові. Смішно й правдиво, але це особливо стосується усіляких дієт, що можна зауважити навіть рідко читаючи про схуднення. Звісно, було б неправильно вішати на кожну дієту ярлик науки. Однак зміни в дієтичних порадах зумовлюють постійний пошук «цапів відбувайлів». І оскільки більшості з нас відомі останні знахідки цієї галузі, такі зміни можуть стати повчальною історією, щоб не робити хибні припущення про непогрішність емпіричних знань.

Вузьке бачення?

Сучасна західна культура живиться із самозаспокоєння, щоб усе тримати під контролем. Ми ліниво відклали труднощі, пов'язані із суперечливими висновками про реальність у цілому і про нематеріальну реальність зокрема, бо набагато легше дійти згоди в пошуках матеріального процвітання. Коли торкаємося матеріального, ми відчуваємо, що знаємо своє місцезнаходження, ми на безпечній території. Більше того, яскравість виправдовується її успіхом. Все це веде до самозадоволення.

У цілком передбачуваній панівній моделі культури нас привчили ігнорувати менш матеріальні й, разом із тим, більш особисті життєві питання, які чогось вимагають від нас. Ми підносимо очі до неба й дякуємо, що ми не такі, як інші — вузькі, фанатичні, грішні. Ми вітаємо себе з тим, що дотримуємось дієти. Точно, як годинник, ми притримуємось усіх правильних мотивів.

Чого ми не робимо — це не голосимо над власною слабкістю з опущеними очима. Ми не б'ємо себе в груди. Ми не кажемо: «Боже, будь милостивий до мене грішного!…» (пор. Лк 18,10-14)

Однак трапляється безліч публічних і особистих подій, щоб дати нам паузу. Безсумнівно, періодичний переворот наукових розпоряджень має так робити. Наприклад, жахливе зловживання матеріальними відкриттями завдає болю (війна є найдраматичнішим прикладом) та повинне припускати, що серйозні аспекти реальності залишаються недослідженими. І навіть ця остання звістка про жир має сказати, що нам ще далеко до освоєння знань про матеріальний світ. Припускаю, що одного дня ми досягнемо повноліття, хоча до цього ще далеко і воно не може статись через звуження нашого бачення до того, що схвалить сучасна культура.

Більше кращих питань

Всі людські знання тимчасові. У нас є дивовижне вміння помилятися про все, що ми думаємо, наче знаємо, а також неправильно застосовувати ту частину знань, яка є правдивою в даний момент. Саме це вміння варте того, щоб його досліджували. Але щоб вивчати його (як і багато іншого), мусимо усвідомити потребу в різних дисциплінах та інструментах і навіть різних прагненнях, коли це стосується дослідження реальності. Потрібно навіть запитати себе, котрий із аспектів реальності ми тепер відмовляємося досліджувати і чому.

Хтось може собі подумати, що таке міркування буде передумовою для дослідження будь-якого поданого предмету, щоб відгородитися від обмеженого бачення і завищених вимог. Для кожного, хто володіє хоч би крихтою широкого світогляду, буде особливо безглуздим бачити особу, яка завзято розповідає про філософію, бо трошки вивчала палеонтологію або особу, яка їздить по світу з лекціями по метафізиці, бо раніше вивчала фізику.

" Чи взагалі існує знання, виражене словами, якому можемо довіряти як повністю правильному?

У будь-якому випадку, відкритість думки на ширшу природу й підтекст реальності, а для всіх способів вивчення необхідно випробувати її розумом, постане питання, чи взагалі існує знання, виражене словами, якому можемо довіряти як повністю правильному. Очевидно, якщо всі людські знання тимчасові, тоді нічого з того, що ми визначили для себе про реальність, не може приєднатися до її непомильної дійсності. Єдине вираження знань, які могли б мати таку властивість це ті, що висловлені Богом. І тут ми приходимо до останнього запитання, хоча воно мало б бути першим. Чи існує щось повністю достовірне? І якщо Бог існує, чи Він об'явив Себе?

Тепер мушу визнати, що теперішня пауза у ворожому ставленні до жиру не є чимось. Правду кажучи, нам можна їсти більше масла. Та що, коли б нам використати це, задаючи серцю та розуму істотніше запитання? Що коли ми серйозно піклуємося про жир між нашими вухами?

Др.Джеф Мірус, Catholic Culture
Переклад: Кічаєва Ольга, СREDO
Фото: kingstheology.org