Так, уявімо. Текст про те, що злоякісне новоутворення слід долати молитвою…
«В одній газеті написали статтю, де злоякісні пухлини радиться лікувати медикаментами! Причому дуже сильними і з багатьма побічними наслідками! А ми маємо кращі ліки! Які? Нині щоразу більше людей у світі хворіють на рак. Зростає тривожна статистика кількості захворювань, людей, яких лікують хіміотерапією, які ходять до онкологів через злоякісні новоутворення. Чому мало хто помічає, що це відбувається паралельно з лаїцизацією, відходженням від Бога і Його заповідей? Тим, хто сьогодні розглядає тему, як позбутися пухлин і звідки брати сили для боротьби за сенс кожного дня; тим, хто замислюється над причинами своєї хвороби — католики дають одностайну відповідь: Бог і тільки Він дає нам сенс життя!»
Якщо хтось із вас дочитав цей текст спокійно — вітаю, у вас міцні нерви. Бо цього без нервів читати неможливо. І, зрештою, слушно. Дурні теорії не тільки приголомшують, а й дратують. Просто тому, що вони шкодять. Ну бо уявіть собі, що отакий текст усерйоз з’явився на порталі, який вважається католицьким. Уявімо, що цей текст прочитає людина, хвора на рак. Прочитає некритично, почується «поганим католиком», який замість того, щоб довіряти Богові, лікується медикаментами! І внаслідок цього — відкладе ліки. Ефект, на жаль, буде трагічний.
Тому що віра в Бога ніяк не виключає використання медицини для лікування. Навпаки. У словах «підпорядковуйте собі землю» Господь Бог повелів людині так організувати життя довкола себе, щоби людині було краще. То Бог дав людині розум, аби вона цей розум (хоч і слабкий і не дуже розвинений) розвивала, формувала, діяла з ним. Отож якщо хтось хворіє на злоякісну пухлину, то молитися має про доброго лікаря. Про правильний діагноз, про сили в лікуванні. Вочевидь, хворий і його родичі моляться також і про зцілення. Слушно — бо Бог зцілює. Кого хоче й коли хоче. Але ці дві мудрі дії: лікування і молитва — пролягають поруч, як пара рейок.
До чого я веду? А саме почитала на порталі fronda.pl щодо депресії та її лікування. І про брак лікування, загалом беручи. Авторка пише: «…прочитала текст про депресію. Як ліки від депресії пропонуються якісь антидепресанти. А ми маємо свої ліки! Які? Щоразу більше людей на світі не бачать сенсу свого життя. Зростають тривожні статистики кількості самогубств, людей, які лікуються у психіатрів, ходять до психологів з приводу депресії. Чому мало хто помічає, що це відбувається паралельно з лаїцизацією, відходженням від Бога і Його заповідей?»
Далі авторка як ліки від депресії радить «наповнитися Богом». Як сама пише: «Якщо ж я присвячу себе Богові й буду вдивлятися до Нього, бачити сенс у Богові, то моя депресія зникне, і я житиму сповнена радості!»
Власне кажучи, такого штибу «золотих думок» навіть коментувати нема чого. Тим не менше, я це зроблю з трьох приводів. По-перше: наведені слова можуть завдати величезної кривди людям, які страждають від важкої хвороби, що зветься депресією. Якщо хоч одна людина, прочитавши цей текст, відмовиться вживати свої ліки, наслідки можуть бути жахливі. По-друге: оскільки частина читачів ототожнює польські портали з католицькими, я прагну пояснити, що погляди авторки випливають винятково з її власного світогляду. Не мають нічого спільного з католицизмом.
Католицизм якраз має глибокий підмурок на таких цінностях, як fides et ratio. Віра і розум. І він не тільки не виключає можливості використання ліків, але й прямо велить їх вживати, коли вони потрібні (проста заповідь «Не вбивай» — тобто дбай про своє здоров’я!). Що робить екзорцист, коли до нього приходить теоретично біснувата людина? Спершу відсилає до психіатра. Пропоновані ліки або терапія — найчастіше допомагають. Тільки у частині випадків, після консультацій з лікарем, така людина (яку насправді мучать біси) повертається до священика.
Ну і по-третє, зрештою. Від знайомого священика-психолога і сестри-черниці, психотерапевта, я знаю, що деякі католики, хворі на депресію, потрапляють до лікаря дуже пізно. Коли хвороба вже сильно запущена і її через це ще важче вилікувати. Чому вони раніше не шукали допомоги? Перманентні сильні стани страху, брак сил до життя (фізичних і психічних), порушення сну чи апетиту вони приписували… своїй слабкій вірі. Поганому духовному життю. І замість іти до лікаря — побували молитись. Із таким само наслідком, якби хворий на рак, замість до онколога, щодня ходив до конфесіоналу.
Психологи, про яких я пишу, часто мусять використовувати саме такі аргументи до пацієнта: «А пухлину ви би теж лікували відновленням віри? У вас би вистачило сил? Насамперед, будь ласка, лікуйте депресію. А потім повернуться сили для поновлення стосунків із Богом та людьми».
І на завершення ще раз: депресія — це важка хвороба. Може зачепити кожного з нас. Інколи її лікує психотерапевт; іншим разом потрібні ліки. Люди, які не зазнали цієї хвороби, уже мають за що дякувати Богові. Люди, які її зазнали, — дякують Богові за лікування. Люди, які не розуміють суті справи, — нехай моляться. І про здоров’я, щоб їх ця хвороба не зачепила, і про здоровий глузд. Аби своїми побожними уявленнями нікому не скоїти зла.
Агата Пусьціковска, Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
