Нагодувати голодного, прийняти в дім подорожніх — це вчинки милосердя щодо ближніх. Хто би з нас не бажав, аби якась чуйна людина з Ісусової притчі про доброго самарянина зупинився поглянути, що з нами, коли ми, обікрадені й побиті, лежимо і придорожньому бруді?
Саме про це згадав Святіший Отець Франциск 11 січня у своїй промові до дипломатів, закликаючи «сильних світу цього» дослухатися до слів Христа. «Важливо підходити до мігрантів не тільки з позиції їх регулярного чи нерегулярного статусу, але насамперед як до людей, які — за поваги до їхньої гідності — можуть зробити свій внесок у розквіт і розвиток», — сказав Папа.
У цей самий час весь європейський світ був розбурханий подіями в Німеччині, які, здавалось би, потребували від Франциска зовсім інакших слів…
Сльозинка європейської жінки
Новорічної ночі в Кельні кілька тисяч чоловік традиційно зібралися у центрі міста, щоб веселитися і святкувати; однак те, що відбулося, стало шоком не тільки для Німеччини. Більшість натовпу становили молоді чоловіки арабського й африканського походження, які почали грабувати, погрожувати, домагатися дівчат і жінок. Сталося кілька зґвалтувань.
Поліція виявилася неспроможною або ж не бажала оперативно реагувати, побоюючись політичних наслідків та звинувачень у расизмі. Німецька преса виявилася так само політично анґажованою і почала писати про злочини тільки через тиждень, коли скандал уже було неможливо замовчувати.
Інформаційний вибух породив море репортажів, аналітичних статей і коментарів. Загалом у Східній Європі переважали критичні відгуки різного ступеню радикальності, від «європейці догралися зі своєю толерантністю» до «пустили дикунів до цивілізованих людей, капець Європі». На Заході, як і раніше, у великих ЗМІ панували намагання виправдати «представників іншої культури», «нещасних мігрантів, які не знали, як поводитися»; потім з’явилися спроби довести, що самі німці поводяться не краще на різних масових заходах.
Отак було вкинуто «виправдання», що на найгучнішому у світі пивному фестивалі «Октоберфест», який відбувається в Мюнхені, рівень неповаги і ґвалту щодо жінок мало чим відрізняється від «кельнського мігрантського». Хоча це «виправдання» було одразу заперечене конкретними цифрами, але воно потрапило у статті численних коментаторів лівої політичної орієнтації.
Квінтесенцією цієї позиції стали спроби поліцейського переслідування в Кельні тих місцевих чоловіків, які патрулювали місто, аби хоч якось уберегти в ньому спокій тієї ночі, коли поліція виявилася цілком недієздатною. Виявилося, що міська поліція не тільки нічого не робить, щоб захищати європейців від злочинців серед мігрантів, але й карає європейців, коли вони пробують захищатися. Зрозуміло, що така політична анґажованість поліції викликала додаткове обурення людей і ще більше зміцнила відчуття вседозволеності у злочинців.
Брехня, яка вбиває і ламає долі
Як же так сталося, що країна, яка досі була символом порядку і дисципліни, виявилася беззахисною? Як вийшло, що добре озброєна й підготовлена поліція, яка без проблем розганяє футбольних хуліганів і мітинги крайніх правих, нічого не могла і не хотіла зробити зі звичайними злочинцями?
Щось подібне, до речі, довгі роки діялося за протокою Ла-Манш — у тихому британському Ротерхемі. Там 16 років підряд банда злочинців пакистанського походження ґвалтувала і змушувала до проституції дівчат, багатьом із яких було по 10-12 років. Жертвами стали понад 1400 дітей.
Поліція, яка потім закривала кримінальні справи, виправдовувалася тим, що не хотіла переслідувати етнічну меншину, щоб не показатися «расистами» і не спричинити скандалу. До того ж містом керували ліволіберальна лейбористська партія, за яку зазвичай голосували саме пакистанці.
Історія ця набула розголосу допіру влітку 2014 року. Всього восьмеро пакистанців потрапили за ґрати, а їхні білі подільники… просто пішли у відставку. Аналогічні історії відбувалися і в Оксфорді, Дербі, Рочдейлі, Тельфарді та інших британських містах. Величезну роль у цих злочинах відіграли мусульмани — непорівнювану з тим відсотком, який вони становлять на Островах.
" Справжня християнська любов не може бути скерована мною на якусь людину коштом інших людей. Не можна допомагати одним, одночасно створюючи небезпеку для інших.
Тепер слідчі й поліція починають говорити про таке явище, як «тахарруш» — сексуальне насильство, що використовується натовпом як засіб залякування. Цей феномен був зафіксований у мусульманському арабському світі ще 2011 року і тепер, видно, прийшов у Європу.
У кельнській краплі відбився океан культурних відмінностей і хвороб, від яких тепер страждають і азіатський, і європейський світ. Брехня тих, хто називав «фашистом» кожного, хто говорив про потребу захищати європейську ідентичність і традиції, стала явною і заверещала, ніби вампір, що потрапив на яскраве сонячне світло.
Істина і свобода
Чому ж Понтифік залишився при своїх міркуваннях, що до мігрантів, зокрема і з мусульманського світу, належить ставитися як до осіб, які мають право на доброту європейців і можуть допомогти нам самим?
«Ми покликані служити Христу Розіп’ятому в кожній відкиненій особі. Ми торкаємося плоті Христа у тому, хто вигнаний, голодний, страждає від спраги, шукає притулку», — каже Папа у своїй новій книжці «Боже ім’я — Милосердя».
Справжня християнська любов — це не ідеалізація ближнього, а розумна допомога йому. Християнське прагнення істини зобов’язує усвідомлювати не тільки чесноти, але й хвороби та вади іншої людини.
«Не менш значущим (ніж потреба допомагати втікачам) є фактор зростання небезпеки, що додатково змінюється загрозою міжнародного тероризму», — відзначив Папа на зустрічі з дипломатами.
Справжня християнська любов не може бути скерована мною на якусь людину коштом інших людей. Не можна допомагати одним, одночасно створюючи небезпеку для інших.
Мігранти не загрожуватимуть Європі, якщо вона дотримуватимеиться християнських принципів у політиці й моралі, коли триватиме в істині і не піддаватиметься брехні, рішуче переслідуватиме злочинців будь-якого походження і подаватиме руку допомоги стражденним та виховувати їхніх дітей.
Саме це є справжніми європейськими цінностями, яким 1000 років, — а не аборти, легалізація проституції та «права сенс-меншин», як кажуть деякі свідомі та несвідомі пропагандисти антихристиянського й антиєвропейського порядку життя. Тому виховувати належним чином треба уже і наших дітей і вже тепер — щоб вони думали своєю головою, не піддавалися пропаганді й маніпуляціям, уміли аналізувати інформацію, робили самостійні висновки, не йшли на спокусу простих рішень.
Співіснування ніде й ніколи не було простим і безконфліктним, але ніхто не заперечує, що воно багато дає народам. Історія України сповнена болючих сторінок «співіснування» з татарським, мусульманським світом, його нападами, ясиром і потурченнями.
Доки Європа залишається вірною своїм християнським кореням, вірна правді, вірна Христу, — вона буде непереможною, її жінки та діти будуть захищені, і вона залишиться духовним орієнтиром для всього світу.
Папа Бенедикт ХVI колись дуже точно сказав про «невід’ємні християнські корені європейської культури і цивілізації» та про те, що причина сучасних проблем континенту — «ненависть Європи до себе і своєї історії», зречення Христа.
Думаю, що це найточніший діагноз, і він же — рецепт від усіх хвороб нашого часу.
Олександр Ґелоґаєв, Ave Mаria
фінансово.
Щиро дякуємо!
