Не має сенсу сповідь, у якій хтось визнає, що скоїв гріх, але при цьому стверджує, що збирається так чинити й надалі.
Дехто запитує: чому Церква, яка твердить, що вона милосердна, може легше пробачити убивці, ніж тому, хто розлучився і взяв наступний шлюб. Це було одним із запитань, які ставили Папі Франциску на борту літака, під час перельоту з Мексики. Папа сказав, що, може, ще до Великодня буде оприлюднено посинодальний документ, у якому порушено тему інтеграції зранених сімей у життя Церкви. «Чи це означатиме, що вони зможуть приступати до Причастя?» — допитувалася журналістка Енн Томпсон.
Франциск відповів: інтеграція з Церквою не означає «прийняття Причастя», і що Причастя не становить якоїсь винагороди. Інтеграція зранених родин із Цервию — це процес, шлях, яким треба пройти.
Повертаючись до процитованого вище порівняння, мушу сказати, що воно мені не особливо подобається. Від нього відгонить маніпуляцією, що слугує пропихуванню «Причастя для розлучених». Ну, власне! — думають собі люди. — Як прийде убивця до сповіді, то священик уділить йому розрішення, а як розлучений — то ні. Але ж тут ідеться не про порівнювання, котрий гріх більший, бо кожний гріх може бути відпущений, — а про один із базових принципів, яким є жаль про гріх і намір виправитися. Цей принцип стосується всіх гріхів, як легких, так і тяжких. Не має сенсу та сповідь, у якій хтось визнає гріх, але водночас заявляє, що збирається надалі чинити так само і не має наміру нічого тут змінити! Інша справа, коли хтось — усвідомлюючи свою слабкість — каже, що спробує, хоч і буде тяжко… Десятирічна дівчинка шкодує, що штурхала молодшого брата, і обіцяє, що виправиться; злодій шкодує, і також обіцяє, що більше не буде красти; убивця повинен відбути належне покарання, а не відказувати, що якби ще раз зустрів цю падлу у своєму житті, то гепнув би її так само, як уже гепнув.
Ісус учив, що хто полишає свою дружину і бере іншу — чужоложить, «бере чуже ложе», чинить перелюб (пор. Мт 19, 9). У цих ситуаціях Церква не менше милосердна, ніж до убивць. За тієї самої умови: жаль за гріхи і міцне рішення виправитися.
Ну хіба що ми домовимося, що як співжити разом досить довго, то перелюб перестає бути перелюбом, він уже більше не гріх. Ось тільки Ісус так не вважав, і не таким є двотисячолітнє вчення Вселенської Церкви.
о. Даріуш Ковальчик SJ, Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
