Інтерв’ю

Степан Сус: для людини лампа у під’їзді — це і є «її Європа» (І)

19 Квітня 2016, 17:13 2047
Сус

Степан Сус, настоятель Гарнізонного (колишнього єзуїтського) храму свв. апп. Петра і Павла, військовий капелан, — про покликання, навіяні війною переосмислення, а також про українців, які поволі засвоюють уроки долі.

У час, коли шукаєш, кому відкрити зранену душу, кому виплакати все, що стерпів і пережив, наче інстинктивно згадуєш про священика. І справді, пощастило людині, яка має того, хто слухатиме, не осудить і проведе усіма шляхами долі, вказуючи на світло твого життя. 

До отця Степана прихожани телефонують і вдень, і, бува, вночі; він не відмовить — вислухає. Він ламає стереотипи і впевнено слідує своїй місії робити добро. Він обрав військове капеланство ще тоді, коли багато хто й не усвідомлював, що це таке й навіщо воно. Та й вирішив бути священиком тоді, коли УГКЦ була під забороною, а його однолітки мріяли бути космонавтами… 

Усі буремні події він переживає разом зі своїм народом. Разом із військовими він у їхній біді, у щасті він також із ними: то похорон, то шлюб, то вражаюча сповідь і щирі зізнання. Він молитвою заспокоює, надихає когось на нове життя. 

Перед ним війна також постала зненацька. Вона вигулькнула, звідки й не чекали; та він, як і тисячі інших, не завмер від страху, а став на підмогу. Неабиякою допомогою стали 20 мільйонів гривень, зібрані у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Їх витратили на взуття, форму для військових, бронежилети, каски, на те, що їм було необхідне у тій раптовій війні. Нині вона для нас не така вже й раптова. І багато хто вже звик, хтось збайдужів… Але вона недалечко, і кулі все ще свистять.     

Степан Сус певен: українці потроху засвоюють уроки війни, та все ж надто звикли жити «по знайомству» й шукати вигоди.  

 

«Бути поруч» — девіз капеланства
 

— Отче Степане, розкажіть, будь ласка, про те, як стали священиком і як усвідомили своє покликання.

— Моє покликання як священика мало кілька етапів. Найперше, ще в дитинстві, коли з батьками ходив до церкви, було дуже цікаво спостерігати за священиком, який проводив богослужіння. Це був старший чоловік, завжди охайно одягнений, у нього навіть взуття було змінне. У тому взутті, в якому приходив, він по храму ніколи не ходив. Для мене він був прикладом священика, який любив церкву, жив церквою і думав про своїх вірних, про паству. 

Згодом, коли я навчався в історико-філософському ліцеї у м. Бучачі при монастирі отців василіан, спостерігав за життям монахів. Тоді ще більше себе утвердив у покликані. Тому, що бачив приклади добрих жертовних священиків, які пройшли різні випробування: воєнні часи, часи підпілля, дехто з них був на засланнях, у концтаборах. Отці молодого покоління були неодружені, присвятили своє життя служінню Богу і людям. І після цього у мене самого зародилося бажання служити Богові й людям. Місія священика у тім, щоб бути обличчям чогось доброго у цьому світі, бути руками Божими у ньому, щоб люди, бачачи священика, хотіли ставати добрішими, кращими, і найголовніше, щоб вони хотіли бути з Богом. Основне завдання і покликання священика — це привести людей до Бога. 

— Згодом Ви стали військовим капеланом. Як прийшли до цього?

— Військове капеланство — один із методів душпастирства. Нині маємо п’ятьох військовослужбовців, які отримали покликання до священства, захотіли бути священиками. Вони кажуть, що хочуть бути військовими капеланами. Я ж кажу їм найперше думати про те, щоб бути доброю людиною, добрим священиком. 

Аби вирішити, в якій сфері церковного життя працювати, також потрібне покликання і додаткова освіта. Є капелани, які працюють у в’язниці чи з дітьми-сиротами; є капелани, які працюють у шпиталі з хворими людьми; є такі, що працюють із людьми похилого віку, студентами, військовими. Усі ці середовища, всі ці напрямки вимагають від священика гнучкості. Це не сталі форми душпастирства, це не парафія, де священик бачить постійно тих самих людей, які ходять до храму поколіннями.

Обравши якусь сферу церковного життя, працювати доведеться з людьми, які нині з тобою, а завтра їх може не бути. І ти як священик маєш бути настільки організований, щоб людям як капелан дати все найнеобхідніше, аби люди могли собі дати раду за різних обставин життя. Чи хворі в шпиталі, чи студенти у гуртожитку, які також мають різні виклики, чи військові на полігоні, на війні, чи в’язні у в’язниці. Їм треба допомогти зрозуміти, що попри ті обставини, у яких вони перебувають, Бог є з ними і вони повинні мати місце для Бога. 

— Коли вирішили стати військовим капеланом — чи усвідомлювали, що може статися так, що буде війна, і Вам доведеться служити у такий нелегкий час? 

— 2001-го, коли прийшов у військову академію (тоді ще Інститут сухопутних військ при Національному університеті «Львівська політехніка»), про капеланів мало хто говорив. Це було щось таке зі сфери фантастики… Дуже часто люди навіть не розуміли, що священик може мати спільного з армією. 

Для мене завжди було цікаво йти туди, де складно, де треба щось відкривати, пояснювати, щось будувати, робити перші кроки. Військове капеланство стало таким видом душпастирства, де треба було робити певні перші кроки як для військових, так і для Церкви. У капеланстві є щось особливе: треба йти, говорити, спілкуватися з військовими, бути з ними. 

Девіз капеланства — «Бути поруч». Бути поруч усіх військовослужбовців: віруючих і невіруючих, православних, католиків, мусульман, і тих, які взагалі не знають, у що вони вірять, — просто бути поруч. А вони, коли відчують потребу, самі звернуться до капелана по допомогу. Певною мірою ці кроки у 2001‑му не всім були зрозумілі. 

Сьогодні я на них дивлюся як на Боже провидіння. Бо за ці роки збудована структура капеланства, є 16 військових капеланів у Львівській архиєпархії УГКЦ, є співпраця, військових знаємо особисто. Певною мірою, не знаючи про те, що на нас чекає, ми все ж підготувались до всього. 

 

«Війна — це спустошення…»


— Які виклики війна поставила перед Вами, що змусила переосмислити?

—  Найперший, найосновніший виклик — це те, що гинуть найкращі воїни і не можеш нічого зробити для того, щоб це змінити. Віддаєшся в руки Божі. Це ставить переді мною, як і перед усіма свідомими людьми, певне завдання: бути іншими. Ми вже два роки говоримо про іншу Україну, інші думки, інший народ. Але бути іншим — це досить складний і довгий процес. 

Друге: війна — це завжди зло. Це завжди конфлікт, непорозуміння. Немає справедливої, доброї війни чи такої, яку можна виправдати. Звичайно, вона спонукає усіх мислити по‑іншому. Я б сказав, що війна — це спосіб життя людей. Нині вона стала якоюсь паралельною ділянкою нашого життя. Якоюсь дорогою, яка йде обік наших шляхів, у когось ті шляхи частіше перетинаються. Хтось просто йде поруч, а хтось стоїть на узбіччі і спостерігає, що там відбувається. Для багатьох людей ця війна, як і Майдан, не відбулися. Вони просто зуміли сидіти, наче в кав’ярні, й ніби крізь вітрину дивитися на світ, дивитися на те, що там борються за щось, хтось хоче довести щось, відстоює гідність. 

Зазвичай ті, що так пасивно спостерігають, дуже незадоволені всім. Вони найбільше нарікають, кажуть, що вся країна не така, приречена, що в ній неможливо жити, нема щастя, радості. Та війна — це наша реальність. Вона для того, щоб ми зрозуміли, яким небезпечним є зло. 

— Напевне Вам зустрічаються люди, які кажуть, що їм набридла війна. Як Ви їм радите позбутися тієї байдужості? 

— Такі люди здебільшого говорять про це в мирних обставинах. Їм не свистять кулі біля вух, вони не дивляться на розвалені будинки, у їхніх сім’ях ніхто не загинув на війні. Вони не віддають частини, а то й усієї зарплатні для того, щоб одягнути [на фронт] свого сина чи родича. Є люди, які віддають усе, які часом виглядають дивними; вони жертовно готові все зробити для того, щоби наші захисники почувалися захищеними. Вони ніколи не скажуть, що їм байдуже. Тому тих людей, які починають нарікати, треба насамперед повернути в реальність, так би мовити, нагадати, що все ж є багато позитивів у їхньому житті. 

Є люди, яких спіткали жахливі дні, вони живуть у жахливих умовах. Десятки тисяч військовослужбовців прокидаються в окопах, деякі повертаються без руки, ноги чи ока… 

Все ж можна зрозуміти тих людей, що незадоволені, бо війна — це спустошення. Це видно по тих містах і селах, де вона пройшла. Та все ж ми повинні пам’ятати про наших героїв. Пам’ятати про тих людей, які чимось пожертвували навіть для того, щоб ми могли нарікати. 

Ми дивимося на війну з теперішньої перспективи. А ніхто не усвідомлює, що було би, якби ми тоді не зупинили агресію. Можливо, України як такої вже не було б. Можливо, ми б узагалі вже боялися говорити. Я вважаю, те, що ми зараз маємо, — це справді великий Божий дар. Дякувати Богові, що наші воїни зуміли зупинити цю агресію і ми можемо далі жити в країні, де все ж можна шукати порозуміння. 

— Чи не збайдужіли, не розчарувались наші військові, чи не втрачають вони віри у свою справу? 

— Військові байдужі тоді, коли байдужа влада. Та все ж їхній ентузіазм, їхній морально-психологічний стан підтримують звичайні прості люди. Дуже часто самі військові кажуть, що якби не люди, які допомагають, передають багато речей, коштів, які за них переживають, — то їх там би не було. 

Заради влади вони не готові там стояти. Військові ж бачать, що вона не те робить, не те говорить… Хоча всі розуміють, що країна без влади, без структури, скелету не є країною. Наші ж вороги хотіли доказати нам і всьому світові, що такий народ, як українці, можуть існувати, але вони не можуть мати своєї влади. Вони нездатні її обирати, бо кожна влада, яку вони обирають, для них неприйнятна, вони незадоволені. Тож відбувається революція за революцією і, таким чином, країна пропадає. 

 

Про потреби і поміч бійцям 

 

— Ви від самого початку допомагаєте військовим. Раніше збирали кошти на берці, форму, каски, бронежилети. Прошу сказати, чи змінились потреби військових?

— За час війни на потреби військових у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла було зібрано близько 20 млн грн. Це пожертви людей з різних куточків світу, а також українців, які своєю доброю волею, своїм щирим серцем зробили такий внесок. 

У перші місяці війни ми всі вивчали потреби військових, навіть те, яка відмінність між бронежилетом п’ятого і другого ступенів захисту. Ми ніколи не допомагали зброєю. Наша головна мета як військових капеланів — допомогти врятувати життя бійців. І дуже приємно було, коли приходив офіцер, приносив прострілену каску, бронежилет до церкви і дякував Богові, дякував усім людям, що врятували його життя. Знаєте, це такий момент… 

Тоді бачиш і розумієш, що навіть, якщо серед 3,5 тисяч бронежилетів один урятував життя людини, пригодився, то вартувало потратити десять і навіть усі двадцять мільйонів, щоби його придбати, щоб урятувати життя цього одного офіцера. А таких офіцерів набагато більше. Деякі хлопці вже демобілізувалися, на першому етапі вони отримали те, що підтримало їхню віру, що вони там не самі. Що з ними весь український народ. Тепер потреби значно менші, у більшості випадків це знову ж таки берці, термобілизна, форма. Держава дає по одному комплекту всього, але зрозуміло, що на війні чи навіть на полігоні є різні обставини. Переважно ми допомагаємо тим, щоб військові мали змінне взуття чи форму. 

Вікторія Савіцька, Львівська Пошта  

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

Степан Сус

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Miksi sinun kannattaa ehdottomasti peittää lautasellinen ruokaa yöllä: Muista nämä keittiön taikauskot Noki on helppo pestä pois liedeltäsi: kokeile näitä hyväksi havaittuja puhdistusmenetelmiä Kaalin versot kasvavat isoiksi ja vahvoiksi: muista tämä hoito Yksinkertainen temppu, jolla saat pidettyä tuoreet hedelmät keittiössäsi pitkään.Laita tämä päälle Puutarhurin niksi siitä, miten herukoita voi parhaiten lisätä Avattu suolakurkku on turvassa homeelta: muista tapa suojata suolakurkkuja Slovakiassa kävi hyvin huonosti.Nämä ovat maailman onnellisimpia maita Sinulla on sitä keittiössäsi, mutta et tiedä, että se on yksi terveellisimmistä mausteista.Se suojaa sydäntä ja tukee vastustuskykyä Keittiösi tuoksuu aina hyvältä: 5 niksiä kokeneilta emänniltä Munakokkelista tulee hämmästyttävän herkullista: noudata 3 yksinkertaista sääntöä Onko slovakkeja uhkaamassa uusi vero? Maksaa valtiolle tilisiirroista ja pankkiautomaattinostoista Pannukakut paistuvat mukavan rapeiksi: kokeile lisätä tätä ainesosaa taikinaan Pasta kiehuu kiinteäksi ja mehukkaaksi: muista, miten ruokalaji keitetään oikein Charlotte kypsyy täydellisen mureaksi ja maukkaaksi: muista 3 tärkeintä kokin salaisuutta Hikitahrat vaatteissasi eivät jätä jälkiä: kokeile tätä nestemäistä jauhetta Mikä ilmastointilaite sopii kotiisi: muista nämä asiantuntijoiden vinkit Cât rezistă ouăle de țară vs.de cumpărat la frigider? Când nu mai trebuie consumate Miten valurautaiset keittotasot puhdistetaan tehokkaasti Hirssipuuro kiehuu ihanan mureaksi ja herkulliseksi: muista nämä niksit Miten kokeneet emännät pesevät rasvaa kylmässä vedessä: muista 3 yksinkertaista temppua Miksi kokeneet emännät pakastavat leipää: muista nämä hyödylliset kulinaariset niksit Älä heitä kertynyttä muovipulloa pois: 10 tilannetta, joita voit käyttää kotona ja keittiössä Miksi tieltä löytyneitä rahoja ei kannata noutaa: viisi vaarallista seurausta Miten puhdistaa kylpyamme nopeasti: 6 tapaa käyttämällä kansanhoitoa Miten muuten käyttää paperiliittimiä: käsityöläisemännät ovat keksineet 9 uutta tapaa kotiin ja keittiöön Valkosipuli lopettaa kellastumisen: muista nämä 3 tehokasta hoitoa Älä heitä vanhoja muoviastioita pois: 9 tapaa käyttää niitä kotona ja keittiössä Kylpyamme pääsee nopeasti eroon kalkista: muista nämä 2 puhdistusliuosta WC-kulho lakkaa vuotamasta vettä: muista tämä vianetsintämenetelmä Et itke sipulia: kolme tapaa käsitellä epämiellyttävää haittaa Miksi riisivettä ei tarvitse kaataa pois: 4 tapaa käyttää sitä kotona Älä heitä vanhaa paistinpannuasi pois: 5 mielenkiintoista käyttötarkoitusta kotitaloudessa Älä heitä vanhoja tavaroita pois: 8 esinettä, jotka tulevat tarpeeseen kotona ja keittiössä Perunan säilyvyys pitenee: Näin säilytät perunat oikein tasaisissa olosuhteissa Näin muut ovelat emännät käyttävät mikroaaltouunia: 12 vinkkiä kotiin ja keittiöön Hoover kestää paljon pidempään: miten laitetta ei saa käyttää siivouksen aikana Laattojen välissä olevat rikkaruohot häviävät: kokeile tätä ruiskutusliuosta Uunin luukku kiiltää valkoisena: yksinkertainen liuos poistaa nopeasti rasvan ja saostumat lasista Miksi kokeneet puutarhurit eivät istuta auringonkukkaa vihannespuutarhaan: Kasvi vaikuttaa negatiivisesti maaperään Miten muut tajuavat emännät käyttävät vanupuikkoja: 6 hyödyllistä kauneus- ja kotitalouselämän hakkeria Lasit eivät enää huurru: 5 todistettua tapaa shampoon ja saippuan avulla Käytä sitruunahappoa keittiön ulkopuolella: 4 hyödyllistä kotitalouden lifehackia Froteepyyhkeistä tulee poikkeuksellisen herkkiä: kirjoita ylös näiden pesuliuosten koostumus Älä heitä vanhaa lapiotasi pois: 8 tehokasta tapaa käyttää sitä kotona ja maaseudulla Mitä jokaisen kokin tulisi tietää: 4 yleisintä virhettä keittiössä Tuholaiset eivät koske sipuliisi: muista tämän puutuhkaliuoksen koostumus Omenahillo maistuu tavallista paremmalta: muista tämä maukas karpalolisäys Miksi kokeneet puutarhurit eivät istuta lintukirsikkaa talon lähelle: vahingoittaa hedelmäpuita ja vihannespuutarhaa Miten muuten kokeneet kotiäidit käyttävät muovipulloja: 5 tapaa kotiin ja mökille Aamiaisruoat, jotka pitävät sinut virkeänä koko päivän, on nimetty Kanafileestä tulee hämmästyttävän herkullista: kokeile lisätä ruokaan tämä kastike PERFEKTNÍ těsto na veškeré pečivo, které není třeba hníst: Recept mám od slavného pekaře, peču už jenom z něj! Pečení bude vzdušné a křehké: pamatujte na základní pravidlo přípravy těsta Nalévám obyčejné SALKO s ořechy a dělám to na každou oslavu: výsledek vás potěší (RECEPT)! Tyto přísady v kávě z ní dělají jed.Většina Slováků ji tam dává Domácí hnojivo na ibišek je lepší než to z obchodu.Vyrábím ho ze tří ingrediencí.Sousedé mi závidí mou zahradu Odtrhněte několik listů a vložte je pod těsnění.Problém zmizí a pračka bude jako nová Jak ochladit byt v horkém počasí? Ani nápad otevřít okna! Odstraňte jednu věc Nevylévejte vodu po uvaření brambor: 3 užitečné způsoby, které využijete doma i v kuchyni Nejen levandule.Tyto rostliny zaženou komáry z vašeho balkonu Palačinky se upečou pěkně křupavé: zkuste přidat tuto přísadu do těsta Přidejte do vody a vaše okna budou zářit jako nová Mají také 40 květů a kvetou nepřetržitě půl roku: Pěstitelka nejkrásnějších orchidejí prozradila, jak získat takovou nádheru! V horkém počasí nastavte termostat na „pět“.Čeká vás příjemné překvapení Proč byste si měli na noc rozhodně přikrýt talíř s jídlem: pamatujte na tyto kuchyňské pověry Proč zkušené hostitelky zmrazují chléb: pamatujte na tyto užitečné kulinářské triky Těstoviny se uvaří pevné a šťavnaté: nezapomeňte, jak pokrm správně uvařit Mrkev bude sladká a velká: pomůže jí jednoduché hnojení Bez klimatizace se byt rychle ochladí: pamatujte na těchto 5 účinných pravidel Míchaná vajíčka budou úžasně chutná: dodržujte 3 jednoduchá pravidla Knedlíky se při vaření nerozpadají: pomůže jedna lžíce této přísady Takto se připravuje ovoce ke zmrazení.Nebude se lepit ani drolit Jak najlepiej zagęścić gulasz? Zapomnij o ziemniakach, TO jest o wiele lepszy sposób! Irytują Cię nowe plastikowe nakrętki do butelek? Oto prawdziwy powód, dla którego nie można ich rozdzielić! Jedz garść dziennie, a twoje jelita będą działać jak nowe.Słowacy o tym zapominają Krem francuski: Niesamowicie lekki i delikatny, pasuje do każdego deseru!