«Великий настоятель», «серйозно сприймав Євангеліє, вкладав серце в те, що робив, і ніколи на відмовляв, коли його про щось просили», «священик до глибини заслуханий, сповнений простоти», «немовби втілював собою християнство малих» — такі свідчення з’явилися після трагічної смерті о. Жака Амеля.
«В Сен-Етьєн-дю-Рувре, як, зрештою, повсюди у світі, добро не здіймає галасу. Небагато з нас почули би про цього священика, якби він не був убитий під час відправлення найскромнішої з Мес — ранкової вівторкової Євхаристії Звичайного літургійного періоду, в парафії, яка не має значущої історії», — коментує у тижневику «La Vie» Жан-П’єр Дені.
Редемпторист із Конго, о. Огюст Моанда-Пхуаті, від 2011 року працює ректором храму в Сен-Етьєн-дю-Рувре, де допомагав сивий священик. Він говорить про загиблого, що був людиною небалакучою, з великим даром слухати, і дуже доброзичливою. Мешкав у парафіяльному домі. Вірні прекрасно знали його, любили, бо він завжди охоче допомагав.
— Він вирішив допомагати мені в душпастирстві: відправляти Меси, вділяти Таїнства, хоча міг спокійно проживати свою пенсію, — каже о. Огюст.
У парафії о. Жак провадив біблійне коло, а до минулого року ще й катехизував. Одна з парафіянок згадує, що коли зустрічі затягувалося, о. Жак знаходив якесь слово, аби всіх насмішити. Інша людина зазначає, що він не мав «злетів» у своїх проповідях — просто коментував читання, ставлячи себе на один рівень з усіма.
У червні цього року, на початку канікул, о. Жак Амель написав до своїх парафіян листа. Він радив своїм вірним, як вони мають пережити час відпусток, але водночас у цьому листі можна прочитати, яким священиком був цей уже сивий чоловік.
«Весна була радше прохолодна. Якщо відчуваємо трохи нудьги — будьмо терпеливі, незабаром надійде літо. А з ним час відпочинку.
Канікули — це час відсторонення від наших звичайних занять. Але такого визначення замало. Це час відпочинку, а водночас і відновлення духовних сил; час зустрічей, ділення, приязного буття разом.
Це час віднови: дехто з вас проведе кілька днів на реколекціях або на паломництві. Інші читатимуть Євангеліє — самі чи з кимось — як Слово, що допомагає переживати наше «сьогодні». Ще інші зможуть відновитися завдяки великій книзі творіння, милуватися краєвидами — різноманітними та прекрасними, — які возносять нас до Бога і говорять про Нього. Нехай у такі моменти ми почуємо запрошення Бога більше потурбуватися про цей світ — аби там, де ми живемо, зробити його сердечнішим, більш людським, більш братерським.
Час зустрічей — із найближчими, з друзями: хвилини, коли ми маємо зможу щось пережити разом. Хвилини, коли ми більш чуйні до інших, незалежно від того, хто вони такі.
Час ділення: ділитися дружбою, радістю; час підтримувати наших дітей і показувати їм через це, що вони для нас дуже важливі.
Також і час молитви: будьмо уважні до того, що відбуватиметься у нашому світі. Молімося за найбільш потребуючих, за мир, за краще міжлюдське співіснування.
Це все ще буде Рік Милосердя. Зробімо свої серця чутливими до краси, до кожної людини; на них і на тих, хто може почуватися дуже самотнім.
Нехай ці канікули дозволять нам сповнитися по вінця радістю дружби і повернення до джерела. Тоді ми зможемо, зміцнені, вирушити у подальшу дорогу.
Добрих канікул усім!
Отець Жак Амель».
За матеріалами: Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
