Стереотип — простий і зручний спосіб класифікації груп, які насправді нам не зрозумілі, особливо коли йдеться про віру та релігію. Католицизм часто сприймається як дуже сувора, традиціоналістська й таємнича релігія, з тими всіма дзвіночками, ладаном, розп’яттями, статуями і ритуалами.
Проте слово «католицький» означає «універсальний», тож католицька віра відкрита для людей усіх рас, віку, етнічних груп і прошарків суспільства. Деякі католицькі традиції на поверхні можуть здаватися дивними чи незвичайними, але вони набирають сенсу, як тільки отримають пояснення. Нижче наведено п’ять загальноприйнятих стереотипів про католиків та Католицьку Церкву, а також причини, з яких вони не відповідають дійсності або є несправедливими.
" Люди набагато глибші, ніж стереотипи про них. У першу чергу до них звертається наш розум; проте коли ми пізнаємо людей ближче, чуємо їхні історії, то кажемо: «Я б ніколи й не подумав». Карсон Кресслі
1. «Католики поклоняються Марії»
Католики часто носять із собою і моляться Розарій або мають у домі статуетку Діви Марії, тому може здатися, ніби Марія у католицькій побожності займає той самий рівень, що й Бог. Проте католики не поклоняються Марії. Окрім того, таке поклоніння вважається тяжким гріхом у Католицькій Церкві. Натомість Богородиця користується великою пошаною. Зрештою, Марія — Мати Ісуса, який є Бог. Тож Матір Божа заслуговує на честь і повагу. Четверта Заповідь нам каже: «Шануй батька твого і матір твою». Ісус ніколи не порушив цієї заповіді, й ми не повинні цього робити. Коли католики кажуть, що вони моляться до Марії, мається на увазі, що вони моляться за Її заступництвом, уповаючи, що Вона занесе їхні молитви безпосередньо до Ісуса, свого Сина. Це так, як просити когось знайомого молитися за вас. Заступницька молитва дуже відрізняється від поклоніння, яке належить одному Богові.
2. «Католики — не християни»
Чимало добросердних представників інших християнських конфесій намагаються «врятувати» своїх друзів‑католиків і щиро стурбовані питанням можливості вічного спасіння для них.
Можливо причиною такого непокою є думка, що католики — це не християни. «Ми — християни, а ви — католики», — часто чують вірні Католицької Церкви. Дехто вважає навіть, що «католик» похідне від слова «кат». Очевидно, що з такого — КАТолицького — середовища вони хочуть своїх друзів витягнути, демонструючи при цьому повне невігластво. Адже слово «католицький» означає «універсальний», тож католицька віра відкрита для людей усіх рас, віку, етнічних груп і прошарків суспільства.
3. «Католики повинні коритися Папі»
Католики сприймають Єпископа Рима як провідника Католицької Церкви, але він не є абсолютним авторитетом. Як і будь‑який лідер, Папа — людина, схильна до гріха та людської слабкості. Він має право висловлювати свою думку і давати поради вірянам; однак це не становить обов’язкового офіційного церковного вчення. Папа вважається непогрішним або висловлює певні повчання, які є непомильними і натхненними Богом, коли він говорить «ex cathedra», тобто «з трону», а також коли висловлюється разом з колегією єпископів, — як на Вселенському Соборі, так і разом з єпископами, розсіяними по всій землі, коли вони приймають якесь рішення з остаточним визначенням доктрини. Тобто, коли Папа висловлюється як Глава Церкви з питань віровчення та моралі, він не може помилитися. Непомильність Наступника св. Петра — це дар та привілей, даний Христом Своїй Церкві. Церква наділена харизмою непомильності для того, щоби не завести своїх членів на шлях помилок. Тож католики слухаються Бога, церковного вчення і доктрини, які також зобов’язують Папу.
4. «Католики хочуть повернути Ісуса назад на хрест»
Розп’яття — один із найбільш стійких символів католицизму, і часто воно є джерелом плутанини, особливо серед протестантів, які вважають, що католики «повертають Ісуса назад на хрест». Католики, безумовно, розглядають Воскресіння як один із наріжних каменів віри, і воскреслому Христу не поклоняються менше, ніж розп’ятому.
Свята Меса — джерело та вершина християнського життя для католиків — є Хресною Жертвою Господа, що стає присутньою тут і тепер кожного разу, коли священик її звершує. Тому католики не «повертають» Ісуса на хрест, вони беруть участь у Його Хресній Жертві, яку сам Господь велів звершувати на свій спомин (пор. Лк 22, 19).
Поскільки страждання — болюча частина людського досвіду, споглядання Ісуса на хресті дозволяє католикам збагнути, що Бог розуміє людські страждання, позаяк Він відчув це з «перших рук» і з більшою інтенсивністю, ніж будь‑хто, будь‑коли і будь‑де. Крім того, наше спасіння прийшло через смерть Христа. Він не міг воскреснути з мертвих, якби не помер на хресті. І, зрештою, хрест показує велику любов Ісуса до нас: «Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Йн 15, 13).
5. «Католики одержимі святими»
Багато католицьких храмів та парафій були названі на честь святих, і майже всі церкви зображують святих у статуях, вітражах або картинах. У домівках католиків нерідко можна побачити фігурки святих або образки із зображенням улюбленого святого. Ця практика може здатися дивною людям інших віросповідань, але це має сенс для католиків, які розглядають святих як героїв/героїнь і зразки для наслідування у вірі й чеснотах. Чимало католиків мають святих покровителів, на чию честь вони були названі, або ж покровителів їхньої професії.
Святі були звичайними людьми, схильними до гріха, але вони прожили зразкове життя у вірі або навернулися до віри в якийсь момент свого життя. Подібно до того, як художник може захоплюватися і прагнути наслідувати Леонардо да Вінчі, так католик може захоплюватися і прагнути наслідувати святого Йосифа, названого батька Ісуса і земного опікуна Марії. Католики не поклоняються святим, але можуть взивати заступництва святих, просячи їх представити наші молитви Богові.
6. «Католики, тобто поляки»
…або, приміром, угорці — усе залежить від регіону України, адже приналежність до Католицької Церкви часто ототожнюється із приналежністю до певної національної меншини. Протягом століть представники різних націй мешкали у нашій Батьківщині, кожна із яких здебільшого мала «свою» Церкву. «Ми не польська місія в Україні. Ми — Римо-Католицька Церква, так як у Польщі, Італії, Румунії чи інших державах. І це стараємося підкреслити. Але традиція так говорить: йдемо до польського костелу, української греко-католицької церкви. Але думаю, що з часом ці стереотипи змінюватимуться», — зазначив в одному з інтерв’ю архиєпископ Мечислав Мокшицький, Митрополит Львівський та глава Конференції єпископів РКЦ в Україні.
Опрацьовано CREDO за матеріалами: Belief.net
фінансово.
Щиро дякуємо!
