У сучасному неспокійному світі Меджугор’є стає світлом і посланням миру, — сказав архієпископ Генрик Хосер 5 квітня 2017 р. на прес‑конференції у цій герцеговинській місцевості.
Зустріч із журналістами відбулася наприкінці його тижневого перебування як особистого посланця Папи Франциска у цьому місці.
На початку своєї промови французькою (бо — як він пояснив — «це була і є мова дипломатії») єпископ Варшавсько‑Празький нагадав: іще порівняно недавно це було зовсім невідоме село на Балканах, а сьогодні — місце, куди щорічно прибувають понад 2,5 мільйона паломників з усього світу.
У цьому відношенні воно, щоправда, явно поступається французькому Лурду, який відвідують близько 6 мільйонів людей на рік, але він відомий вже понад 150 років, а до Меджугор’є люди почали приїздити тільки з 1981 року, — зазначив папський посланець.
Намагаючись знайти відповідь, чим є це незвичайне місце, архієпископ Хосер згадує два фактори. З одного боку, йдеться про марійні об’явлення, які тут усе ще тривають і привваблюють дуже багатьох людей; з іншої — під впливом цих об’явлень — тут виникло особливе середовище, яке заспокоює та сприяє відкритості сердець, глибокій, духовній відкритості, часто після багатьох років, а іноді і вперше у житті; сприяє святості, вірі, поверненню нерідко забутих форм побожності. Люди відкривають тут свої серця на Бога і на духовні матерії, — додав промовець.
Він підкреслив, що хоча до Меджугор’я людей привертає марійна побожність, водночас — це місце поклоніння справжнього христоцентричного культу. Євхаристія, проповідь Слова Божого, адорація Пресвятих Дарів є тут осередком релігійного життя, — сказав поважний гість.
Він зауважив, що постійні пункти програми духовного паломництва до цього місця і щоденного пастирського служіння це: Розарій — «споглядальна молитва нашої віри», Хресна Дорога, персоналізована й особиста сповідь, тобто Таїнство Покути.
Усі ці духовні практики майже невідомі в «старій Європі», наприклад, у багатьох районах Франції, Німеччини, Італії та ін., — зазначив папський посланець. А тут люди наново відкривають їхню цінність і значення для внутрішнього життя.
Також він зазначив, що Меджугор’є — місце надзвичайно плідне духовно, про що свідчить велика кількість священицьких та чернечих покликань, які тут народилися: підраховано, що з початку об’явлень, тобто з 1981 р. і до наших днів, за Божим голосом пішли — під впливом пережитого тут досвіду і духовного пробудження — 610 чоловіків і жінок, найбільше з Італії, Німеччини, Франції та США.
У той час, коли в Європі, особливо західній, кількість чернечих і священицьких покликань сильно зменшилася, «феномен» Меджугор’я в цій сфері тим більш помітний, — підкреслив архієпископ Хосер.
Оцінюючи явище в повноті, він визначив три його площини. Передусім — парафія: саме тут триває духовне і пастирське життя; у цьому відношенні місцева парафія пережила від самого початку об’явлень безпрецедентне зростання на понад тисячу чоловік, що для раніше невеликої спільноти є важливим фактором.
Друга площина — це паломники. Їхня кількість також постійно зростає, і на сьогодні перевищує, як зазначалося на самому початку, 2,5 мільйона осіб на рік.
Починаючи з 1986 року, коли почали вести статистику, до сьогодні в Меджугор’ї уділили близько 37,2 млн. причастя, а не всі паломники приймають це таїнство. Євхаристію за цей час відправили понад 815 тисяч священиків, звісно ж, багато з них — не раз.
Таке зростання супроводжується розвитком церковної інфраструктури і туризму: будівництвом нових каплиць, паломницьких маршрутів, готелів для прочан, ресторанів та інших об’єктів, що зробило з цього понад 30 років тому загубленого поселення «малий Лурд», як висловився архієпископ Хосер.
І, нарешті, третя площина Меджугор’я — це народження понад 30 різних церковних спільнот, прямо або побічно пов’язаних із цим явищем.
За ці роки тут виникли численні ініціативи: семінари для різних середовищ, наприклад, для дітей‑сиріт, жінок у скрутному становищі, залежних, інвалідів, Domus Pacis — реколекційний центр для всіх груп і окремих осіб, зокрема, для подружжя і сімей, священиків, богопосвячених осіб, лікарів і медичних працівників тощо.
Протягом усього року тут вирує інтенсивне духовне життя — підкреслив архієпископ. Він закликав журналістів, присутніх на конференції, до участі у цих практиках, що діють постійно. Ієрарх додав, що кожен повинен також відвідати узгір’я Подбрдо і вклонитися образу Марії, що перебуває там.
На закінчення він звернув увагу на титул, яким наділяють тут Богородицю, — Цариця миру.
Це не щось нове, бо Марію так називають і в багатьох інших місцях, але тут це має особливе значення, тому що саме ці землі були ще недавно ареною запеклих бойових дій і війни, а я сам — сказав архієпископ, — був понад 20 років тому папським посланцем до Руанди, де також тривала надзвичайно кровопролитна громадянська війна.
А Папа Франциск повторює: зараз іде «часткова» третя світова війна, наприклад, у Сирії та взагалі на Близькому Сході.
І на такому політичному тлі титул «Госпа», як Її називає місцеве населення, має особливе значення, а саме Меджугор’є відіграє дуже специфічне завдання. Марія як Цариця миру стає тут світлом для нинішнього світу.
Як повідомляло CREDO , 11 лютого 2017 р. Папа Франциск призначив архієпископа Генрика Хосера спеціальним представником Святого Престолу в Меджугор’ї. Його місія мала на меті «докладно розпізнати місцеву душпастирську ситуацію, а особливо потреби віруючих, які прибувають туди у паломництво, і на цій основі запропонувати пастирські ініціативи на майбутнє». Місія носила виключно пастирський характер.
фінансово.
Щиро дякуємо!
