Питання. Чи професія адвоката не становить собою морального компромісу? Адже він захищає винуватих, знаючи, що вони винні і, можливо, не розкаялися. Адвокати, які займаються розлученнями, наживаються на руйнуванні сімей, часто сприяючи приниженню одного з членів подружжя і допомагаючи іншому, який вдається до фальшивих звинувачень, аби забрати дітей.
Відповідь: Уже саме існування різних католицьких об’єднань юристів свідчить про те, що ця професія цілком може відповідати християнським цінностям.
Ми тут не будемо перелічувати всі моральні обов’язки юристів, а обмежимося лише деякими з них, про які згадує автор запитання.
Адвокат захищає винних — можливо, навіть в убивстві. Звісно, адвокат не має права давати фальшиві свідчення, аби захистити злочинця. Однак він має право замовчувати певні факти, навіть якщо злочинець зізнався в них адвокатові. Точно так само, як для будь-якої людини допустимо змовчати про якусь довірену їй таємницю, це допустимо і для адвоката. Відомості, які адвокат отримує у ході бесіди з підзахисним, потрібно йому не для того, щоби передати їх суду, а щоби забезпечити захист у межах допустимого. Він може і повинен вдаватися до «мислених застережень» (mental reservation).
З іншого боку, обов’язок відкривати всю відому їм правду лежить на свідках. Зрештою, встановлює істину та виносить вирок суддя, якому точно відомо, що адвокат наділений обов’язком захищати свого клієнта.
Тепер перейдімо до питання про розлучення. Перш ніж найнятися справою про розірвання шлюбу, адвокат має сказати своє слово на захист нерозривності шлюбних уз та підказати шляхи до можливого подолання конфлікту. Саме так починається юридична консультація в адвоката у католицьких центрах сім’ї. Відзначимо, що правознавцю часто випадає нагода нагадати своїм клієнтам про моральний обов’язок — яскравим прикладом цього є процес укладення заповіту. Повертаючись до процесів про розлучення: якщо подружжя не збирається вирішувати свої суперечки і все ж таки хоче розірвати шлюб, адвокат може перейти до необхідних формальностей.
Відзначимо також, що хоча розлучення часто стає шляхом до другого шлюбу, подружні узи залишаються непорушними перед Богом, і адвокат тут нічого змінити не може.
Трапляються такі ситуації, коли члени подружжя, які усвідомлюють нерозривність Таїнства Шлюбу і не мають наміру укладати другий цивільний шлюб, мають право отримати розлучення, аби захистити себе або своїх дітей. Це право не суперечить церковному. Згідно з Катехизмом Католицької Церкви, «відокремлення чоловіка й дружини із збереженням їх шлюбного зв’язку може вважатися законним у деяких випадках, передбачених канонічним правом. Якщо цивільне розлучення є єдиним способом, що забезпечує захист дітей і майнових прав, то його можна толерувати і не вважати моральною провиною» (ККЦ 2328). У цьому випадку той із членів подружжя, хто звертається по розлучення, не має провини, як і юрист, який оформлює розлучення.
Також варто нагадати, що адвокат, як і представник будь-якої іншої професії, має моральний обов’язок не забувати про головну мету власної роботи, а саме — про служіння людям, які звертаються до нього по захист справедливості. Часто адвокат стає на захист людей, які зазнають страждань від інших людей. Процеси, в яких бере участь адвокат, не можна вважати просто способом заробити гроші — в такому разі це було би нелюдське.
Радио Ватикана, переклад CREDO
фінансово.
Щиро дякуємо!
