Новий Завіт перекладено 1500 мовами. Однак усе ще залишається близько 1000 мов, якими можна перекласти Біблію. Коли ж узагалі почали перекладати Святе Письмо?
За деякими джерелами, Біблію (Старий і Новий Завіт) перекладено 670 мовами. А сам Новий Завіт — 1500, при цьому якусь частину Святого Письма (одну книгу, Псалом чи фрагмент Старого або Нового Завіту) — майже трьома тисячами мов.
Якщо вам здається, що це багато, то знайте, що 3000 — це менше половини мов, якими розмовляють сьогодні у світі. Близько 4000 із сучасних 7097 мов використовують письмову систему; це означає, що і надалі є можливість перекладу на ще, скажімо, 1000 мов.
Коли й чому Біблію стали перекладати з оригінальних мов?
Септуагінта й перші переклади Біблії
Перші переклади Біблії з’явилися приблизно у ІІІ столітті до Христа, коли александрійські євреї стали користуватися грецькою (мовою спілкування тих часів) замість івриту. Перший переклад, який колись називали «грецьким Старим Завітом», більше відомий як Септуагінта. Його цитати навіть використані в Новому Завіті (зокрема, в листах святого Павла), а також у апостольських отців та грецьких отців Церкви. Завдяки святому Єроніму стало відомо, що Септуагінта — не єдине джерело, яким користувалися апостоли, як і те, що автори Нового Завіту послуговувалися писаннями не тільки єврейською, а й грецькою мовами (зокрема, цитати Ісуса).
Назва «Септуагінта» («Сімдесят») згідно з традицією, виникла, коли грецький цар Єгипту Птолемей ІІ Філадельфос попросив 72-х єврейських учених (по шість із кожного з 12 колін Ізраїля) перекласти Тору з єврейської на грецьку. Кожен із них мав працювати окремо, а під кінець поділитися результатами та ухвалити остаточну версію. Коли, однак, виявилося, що всі переклади ідентичні, це сприйняли як знак від Бога.
Святий Єронім і Вульгата
Переклад, написаний грецькою мовою койне (мовою спілкування в басейні Середземного моря часів пізньої античності, якутакож називають александрійським діалектом), спочатку містив лише Тору (п’ять книг єврейської Біблії, тобто П’ятикнижжя). Наступні два чи три століття перекладали інші книги Старого Завіту. Роботу було закінчено в 132 р.н.е. Вона стала основою для подальших перекладів латиною («Vetus Latina»).
Навіть якщо перші християни вільно володіли грецькою, разом із поширенням віри в Римській імперії зростала потреба в латинському перекладі Святого Письма. Вже в ІІ столітті в Італії та північній Африці з’явилося багато перекладів (із багатьма додатками і помилками). Сам Єронім (відомий перекладач Біблії з єврейської та грецької на латину, творець Вульгати) казав, що до IV століття «виникло стільки ж текстів, скільки було самих рукописів».
У 382 році папа Дамасій І попросив Єроніма зробити остаточну версію Євангелія латиною (яка мала базуватися на поширеному в ті часи «Vetus latina»). Єронім пішов іще далі й переклав інші біблійні книги, використовуючи оригінальні єврейські та грецькі тексти, а також Септуагінту (яка була в його монастирі у Віфлеємі). Цей переклад так добре сприйняли, що він із часом замінив «Vetus latina». Вульгата поширилася як латинський переклад Біблії. Тридентський Собор (1545-1563) визнав Вульгату «автентичною в публічних читаннях, дискусіях, проповідях» і такою, що зобов’язує, аж до 1979 року, коли була опублікована Неовульгата (переглянута і покращена версія Вульгати).
Переклад CREDO за: Даніель Еспарца, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
