Є переконання, що сповідник зацікавлений лише тематикою, пов’язаною із сексуальною сферою. Чи це правда? Про найчастіші помилки в іспиті совісті розповідає о. Пьотр Слівінський OFM.
Перший сумнів, який може з’явитися під час іспиту совісті: чи сталася якась подія чи ні? Це трапляється, зокрема, тоді, коли ми сповідаємося з довшого періоду часу. Дуже часто пенітенти недооцінюють сумніви. Вони вирішують це так: якщо немає впевненості щодо ситуації, то й не розповідають про неї. А потім починають турбуватися, чи сповідь була дійсна. Варто пам’ятати про такі складні ситуації, а потім розповісти про них сповідникові. Хоча б для того, щоб заспокоїтися і не хвилюватися, що приховали гріх.
Також часто задаємо собі запитання, чи щось є гріхом, чи ні. Пригадаймо, що гріх — це свідома і добровільна дія, не згідна з тим, чого від нас очікує Бог. Що з цього випливає? Хоча б те, що неможливо згрішити уві сні. Наприклад, я злий на сусіда, і мені приснилося, що я розбив йому сокирою двері. Я не маю на це впливу, отже — не відповідаю за це. Те ж саме стосується еротичних фантазій. Коли це не вповні свідомо, немає нашої згоди й волі, то складно говорити взагалі про гріх, а тим більше — про тяжкий гріх.
Також можуть з’явитися сумніви, чи правильно я оцінюю ситуацію. Варто запитати про це сповідника. Я не радив би консультуватися зі знайомими та втручатися у справи інших людей, бо це може більше завдати шкоди, ніж принести користі. Є люди, які надмірно себе обвинувачують, але є й такі, що виправдовують себе, хоча спокійно можуть взяти відповідальність за гріх.
Якщо мама маленької дитини не має з ким її залишити, щоб піти на недільну Месу, то навряд чи це гріх. Однак якщо це відбувається регулярно, то можна запитати: чи можливо відреагувати на цей виклик якось інакше? Рішення та дії, мотивацією яких є любов, не можна тлумачити як невиконання обов’язків християнина.
Деякі ситуації потребують розпізнання. Часто люди сповідаються з того, що порушили піст у п’ятницю або євхаристійний піст. Якщо хтось доглядає за хворим, який має їсти м’ясні страви, то може спожити цю їжу разом із ним і не матиме гріха. Так само щодо скорочення часу посту перед Святим Причастям. Хтось мусить поїсти, щоб не заслабнути. До таких людей належать хворі на діабет. Пам’ятаймо, що Євангеліє ставить у центр закону любов. Кожен припис і норма мають служити вираженню любові. Те ж саме стосується м’ясних страв. Окрім днів, коли є пост і немає диспенсації, пам’ятаймо: якщо хтось не має вибору, то керується диспенсацією єпископату і може тоді спокійно споживати м’ясо. Так само, коли з четверга залишається обід і ми мусимо його викинути.
Трапляються батьки, які сповідаються з того, що розмовляли про своїх дітей. Складно говорити про обмову чи плітки, коли йдеться про власних дітей. Хто ж іще мав би про них розмовляти, як не батьки? Пам’ятаймо, що обмова — це не тільки розмови про когось. Важливий намір, з яким це робимо.
Часто ми не знаємо, як про щось сказати. Переважно це стосується сексуальної сфери. Запам’ятайте: священика в конфесіоналі не цікавлять пікантні подробиці, навіть якщо медіа часом вважають, що сповідник сидить і цікавиться тільки тематикою, пов’язаною із сексуальною сферою. Не вірте цьому! Для сповідника важливо оцінити й зрозуміти, про який гріх ідеться. Якщо хтось прийде і скаже, що згрішив проти шостої заповіді, то священик може запитати: чи це було добровільне прийняття і розвиток еротичних думок і фантазій, чи подружня зрада?
фінансово.
Щиро дякуємо!
