Чим може зарадити священик, якщо мене покинула дружина/ покинув чоловік?

Як священик може допомогти у кризі подружжя, адже він не психолог?

На це запитання відповідає Пьотр зі спільноти подружжів у кризі «Сихар» із Польщі:

— Найкраще, коли священик має освіту психолога. В перші тижні після того, як мене залишила дружина, почуваючись дуже погано, я познайомився з одним священиком-францисканцем. Він водночас був і психотерапевтом. І він мене підтримував. З одного боку, підтримував як священик, тому що Бог у моєму світі є реальною і дуже позитивною силою; з другого — як той, хто мав фаховий досвід. Розмовляючи з ним, я усвідомлював, що він знає багато подібних випадків і здатен щось мені підказати.

Яка роль священика як такого? Це залежить від того, чи людина, яка про це запитує, віруюча. Адже священик може підказати, як потрібно реагувати на ті чи інші події з погляду віри. А що конкретно він підкаже — це залежить від особистості священика. Ви згадували: більшість людей вважає, ніби католик — це такий «страждальник», який іде цим життям, зігнутий під тягарями, щоб заслужити небо. Тягне за собою хрест, і хрест його б’є. І він думає, що так має бути, бо інакше неба не досягнеш.

А роль священика полягає в тому, щоби показати щось інше. Допомогти зрозуміти те, що я, наприклад, колись прочитав у книжці. Її авторка пише: «Потрібно усвідомити, що я — донька царя. І не абиякого царя, а Царя над царями! Він неймовірно мене любить. І на цьому треба будувати свою цінність, а не на стосунках із чоловіками».

Можливо, до того, кого покинули й він почувається так, ніби з нього живого здерли шкіру, в перший момент це не дійде. Зовсім не обов’язково, щоб дійшло відразу. Але дуже важливо, щоб дійшло. Зазвичай, коли дружина залишає чоловіка, це страшенно б’є по його почуттю власної гідності. Перше запитання, яке в нього виникає: «Що зі мною не так, що вона мене покинула? Це я — якийсь чоловік “третього сорту”?» А якщо вона, не дай Боже, пішла до іншого — для нього це повна катастрофа. Як то — хтось за мене кращий?!

Але якщо в цей момент він почує (і якщо він до того ще й католик): «Бог тебе любить. Нічого не змінилось. Для Бога ти — великий, для Бога ти — прекрасний», — для нього це насправді стане першим пластирем, прикладеним до рани. Сказати це і є, на мою думку, завданням священика.

Повну версію розмови польською мовою дивіться тут.